Homo sapiens, худне, якщо вона дійсно людина розумна, неодмінно повинна навчитися прислухатися до свого організму, своїх почуттів і задовольняти об’єктивні потреби тіла й душі. А для цього треба виявляти собі хоча б трішки уваги ( про самоповагу, як радять психологи, промовчимо, вона в багатьох власників зайвої ваги прагне до мінус нескінченності).

Ми найчастіше приділяємо нашим близьким і навіть зовсім чужим людям набагато більше уваги й турботи, тому що нам усе здається, що турбота про себе саму – це прояв ганебного егоїзму. Так ми виховані. Навіть іронічне вираження в останні роки стало популярним: Для себе, улюбленої, Або улюбленого. І це, як правило, про щось корисне для здоров’я. Тим часом, дійсно, щоб схуднути, треба виявити небагато розумного егоїзму. У тому розумінні розумного, що Вам доведеться в цілому ряді випадків ставити на перше місце Ваші власні інтереси, а не інтереси навколишніх

   Ваш інтерес: стрункість і здоров’я.

Увесь час задавайте собі питання: Чи відповідає цьому моєму інтересу те, що мені зараз пропонує ситуація або навколишні?

От приклад. Співробітниця пригощає колектив іменинним тортом. Ви перед цим довгостроково дотримували дієти й не без серйозної психологічної роботи над собою знайшли, нарешті, байдужість до солодкого. Усі просять Вас з’їсти хоч небагато, мов, від одного шматочка ти ще не розтовстієш і ти тепер така струнка, що пари-трійка калорій тобі вже не ушкодить. Або ж застосовуються самі забійні аргументи: Ти прагнеш скривдити іменинницю? Ти знаєш, скільки вона праць вклала в цей торт? Від колективу відриваєшся, одноосібниця?.

Та Вам стає соромно. Одночасно торт раптом знаходить непереборну привабливість... Стоп. Чи відповідає моєму інтересу – досягненню стрункості й здоров’я - те, що мені зараз пропонують навколишні? Який, взагалі, у цьому випадку інтерес моїм колегам, щоб я зірвалася й набила живіт тортом? А інтерес їх може бути самим банальним. Заздрість. І ще пошук виправдання самим собі, що поглинають дику кількість цукру й жиру, що й прекрасно розуміють, що це не тільки не корисно, але й однозначно шкідливо. Вам, по суті, знову пропонують танцювати під чужу дудку.

Треба навчитися твердо відмовляти людям у тому, що суперечить вашим корінним інтересам. І не боятися нікого скривдити. Але для цього треба відмовляти не в образливій формі, а так, щоб вами відразу почали щиро захоплюватися.

Це, мабуть, і є найважливіше. Не вставати в позу, не проявляти зарозумілість, не читати колегам лекцію про холестерин, щоб їм шматок поперек горла встав, а знаходити пристойні приводи й проявляти такт. Ви - то про них, чужих, підсвідомих інтересах усе знаєте, а от вони у ваш суверенний внутрішній світ не посвячені, так що перевага на вашій стороні.

Тому:

- Торт виглядає чудово, я ним любуюся. Яка ти майстриня, даси рецепт? Я чоловікові (синові, мамі, тітці, дядькові, чортові лисому – непотрібне закреслити) такий на День народження спечу

- А сама чого не їси?

- Мені, на жаль, лікар заборонив. Так даси рецепт?

І все. Ніяких пояснень – чому доктор заборонив, з якої причини, на який строк... Переводите розмову в інше русло: вимагайте цей самий рецепт, випитуйте подробиці, пропонуйте свої кулінарні ідеї, морочте голову. У центрі уваги повинна бути іменинниця зі своєю кулінарною майстерністю, а не ви зі своїм плоским животом, що служить усім німим докором. І зрештою почуєте: Ну, у тебе й сила волі! От у цьому колеги ваші будуть, нарешті, праві. А якщо не скажуть в очі, то обов’язково подумають, знову ж не без заздрості

- Класний торт. Дай мені шматочок на винос для чоловіка (сина, мами, тітки, дядька, чорта лисого – непотрібне закреслити).

Та, дійсно, із вдячністю прийміть шматочок і віднесіть додому чоловікові (синові... і т.п.). Якщо, звичайно, вашим домашнім солодке не протипоказане, а самі ви спокуси вже не боїтеся

Важкий випадок, звичайно, коли вас примушують їсти по-справжньому близькі, рідні люди. Але на те вони й близькі, щоб з ними можна було відверто поговорити й попросити не зводити нанівець усі ваші зусилля, а, навпаки, допомогти вам подолати спокусу. Якщо ж довірча розмова по тим або іншим причинам неможлива, прийдеться знову беззлобно злукавити:

- Бабуся, ти пам’ятаєш той капустяний салат з морквиною, яким ти мене в дитинстві напихала, а я, дурна, усе брикала й не їла? Представляєш, він, виявляється, моторошно корисний. От у журналі Здоров’я написане, що... (Далі натхненно цитуєте усе, що знаєте доброго про мінерали-мікроелементи-клітковину). Я до тебе завтра приїду, привезу всі городини, і ми з тобою разом зробимо, ти мене повчиш. Пиріг твій фірмовий? Ні, без мене не випікай в жодному разі. Теж разом. Ну, я тебе прошу-прошу-прошу.

Дорога моя Читачка! Був у моєму житті такий епізод, був. Коли ми з бабусею спекли, остудили й мистецьки прикрасили пиріг, і мною, зрозуміло, був акуратно записаний рецепт, я заблагала перед бабусею, щоб вона дозволила мені віднести цей найкрасивіший пиріг недоторканим на роботу. Правда полягала в тому, що колектив наш добився тоді чималих успіхів, і з мене, як з керівника, належала не тільки премія (свята справа), але й серце вимагало зробити якийсь жест щиросердечної уваги. Не купувати ж казенний із супермаркету торт, насправді. А от бабусин, фірмовий, домашній...

Відчуваєте різницю? Бабусі підлестило, що я вважаю її пиріг найкращим на світі (це відповідало дійсності), і що все прогресивне людство вже назавтра зможе про це довідатися. Мені приємно було пригощати співробітників домашнім пирогом, за який не довелося червоніти. Але я нікого не змушувала їсти, навіть користуючись службовим становищем. Для двох дам, що худнуть, я припасла сухе, а не напівсолодке, як для всіх інших, шампанське й нарізала гору фруктового салату з лимонним соком. Останній тост був за добрі бабусині руки. Ми хором кричали їй у слухавку: « ДЯ-КУ-ЄМО!!! »

Небагато винахідливості – і ви знайдете вихід з будь-якого положення, якщо, звичайно, ви й насправді не збираєтеся порушувати свою систему харчування

Якщо ж людина шукає лише відмовку або привід, щоб наїстися жирного й солодкого... От вам інший епізод:

- Учора був старший брат з родиною, довелося й випити, і закусити, і пів торта вм’яти. Так тепер жалію, так жалію... - А чого ж стільки з’їв, знав же, що будеш жалкувати?- Так він же старший брат, він для мене завжди авторитетом був. Сказав: За здоров’я, ну, і пішло...- Ну, добре, випили по маленькій, а пів торта-то тут при чому? - Так брат же сказав: Якщо ти не будеш, так і мені шматок у горло не полізе. - А твій брат худий?- Він-то? Шкіра так кістки, у дитинстві, пам’ятаю, сусіди над мамою жартували, що ми в неї неначебто не від одного батька. Я своєму братові завжди заздрив

Зрозуміло? Для старшого брата повнота молодшого – підсвідома, я підкреслюю, не усвідомлювана, спосіб вигідно відтінити свої зовнішні переваги. Молодшому братові шантаж з боку старшого вигідний як законне виправдання, щоб з’їсти пів торта. Хотілося не уникнути спокуси, а, навпаки, піддатися йому. Виникає питання: якщо мій співрозмовник з’їв половину торта, розрахованого на дві родини, то всі інші з’їли всього по малюсінькому шматочкові? Не переживайте. Виявилося, тортів було декілька.

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: