Лімфатична система складається із дрібних і великих лімфатичних судин, а також,що перебувають по їхньому ходу лімфатичних вузлів. Разом з венозною системою вона забезпечує виведення зайвої рідини й продуктів обміну речовин...
Лімфатична система складається із дрібних і великих лімфатичних судин, а також,що перебувають по їхньому ходу лімфатичних вузлів. Разом з венозною системою вона забезпечує виведення зайвої рідини й продуктів обміну речовин (у народі їх називають шлаками) з організму й захищає його від інфекції. Лімфатичні вузли - це утвори овальної або подовженої форми, розмірами від декількох міліметрів до двох сантиметрів, розташовані по ходу лімфатичних судин. Лімфатичні вузли звичайно розташовуються групами в поглибленнях внутрішніх поверхонь кінцівок або поруч із великими артеріями й венами. Вони мають сполучнотканинну капсулу, яка має внутрішні перегородки.
Із вдавлення на поверхні вузла (воріт) відходять ворітні відгалуження. У ворота входять артерії й нерви, а виходять вени, що й виносять лімфатичні судини. У лімфатичний вузол упадає кілька лімфатичних посудин,що приносять і виходить менша кількість судин, що виносять, які мають більший діаметр. Усередині лімфатичного вузла перебуває нещільна сполучна тканина, наповнена імунними клітинами, які дозрівають, крові (в основному лімфоцитами).
У лімфовузлах утворюються імунні клітини, що сприяють формуванню імунітету - основного механізму захисту від зовнішніх впливів. Лімфовузли виконують також бар’єрну функцію, у них затримуються частки пилу, дрібні сторонні предмети, бактерії і т.п.
Що таке лімфаденіт
Лімфаденіт - це запалення лімфовузлів, починається він звичайно на тлі запальних явищ у прилеглих органах і тканинах (реактивне запалення), але може протікати й самостійно. Лімфаденіт протікає гостро або хронічно.
Викликають лімфаденіт різні хвороботворні мікроорганізми, що попадають у лімфатичний вузол по венах і лімфатичним протокам з області запалення, розташованої в прилеглих тканинах. Лімфаденіт, викликаний стафілококами, кишковою паличкою, стрептококами й деякими іншим мікроорганізмами називається неспецифічним, тому що запальний процес при цьому не має якихось особливостей, пов’язаних зі збудником інфекції. Специфічними називаються лімфаденіти, характерні тільки для одного конкретного захворювання, наприклад, туберкульозний, сифілітичний і деякі інші види лімфаденітів.
Ознаки гострого лімфаденіту
При гострому лімфаденіті лімфатичні вузли збільшуються в розмірах і стають хворобливими, залишаючись еластичними й не спаяними з навколишніми тканинами. Гострий лімфаденіт може протікати в різних формах: катаральній ( без гною), геморагічній (із кров’янистим вмістом) і гнійним.
При катаральному лімфаденіті (звичайно це реактивний лімфаденіт, тобто реакція на запалення в області прилеглих тканин) загальний стан страждає мало, лімфовузли збільшені в розмірах і хворобливі, з навколишніми тканинами вони не спаяні, шкіра над ними не змінена. Але якщо починається нагноєння (гнійний лімфаденіт), то приєднуються явища загальної інтоксикації: з’являється озноб, висока температура, нездужання, головний біль, різка хворобливість в області лімфовузла, шкіра над ним набрякає й червоніє. Інфекція може поширитися на прилеглі тканини, вени й рознестися зі струмом крові по всьому організму.
При правильнім й вчасно початім лікуванні лімфаденіт закінчується благополучно без яких-небудь наслідків для організму. Гострий лімфаденіт може ускладнитися запаленням стінок прилеглих вен, поширенням гнійного процесу на навколишні тканини. Гострий процес може також перейти в хронічний.
Ознаки хронічного лімфаденіту
Хронічний лімфаденіт звичайно виникає при тривалому плині гострого процесу, але іноді хронічний плин починається із самого початку, найчастіше це буває при зниженні імунітету й наявності хронічних вогнищ інфекції. При хронічному процесі лімфатичні вузли або збільшені (лімфоїдна тканина розростається) або зменшені (лімфоїдна тканина усихає - атрофується) у розмірах.
Загальний стан при хронічному лімфаденіті страждає незначно: може турбувати загальна слабість, зниження працездатності, нездужання. Після гнійного процесу в лімфатичних вузлах лімфоїдна тканина заміняється на сполучну й лімфовузол поступово втрачає свої функції, у цьому місці може порушуватися рух лімфи, що приведе до місцевої набряклості навколишніх тканин.
Лікування лімфаденіту
Лікування лімфаденіту завжди починається з виявлення причини його появи, тобто хронічного або гострого запалення в прилеглих тканинах і лікування цього вогнища. При гострому гнійному лімфаденіті після виділення збудника інфекції й визначення його чутливості до антибіотиків призначаються антибактеріальні лікарські препарати. У початкових стадіях, до утвору гною, призначають зігрівальні процедури на область лімфовузлів (сухе тепло, солюкс, УФО). Але якщо з’явилися ознаки гнійного запалення, то зігрівальні процедури повинні бути виключені, у таких випадках лімфатичний вузол розкривається хірургічним шляхом, гній видаляється, а рана дренується (забезпечується відтік вмісту).
Збільшення лімфатичних вузлів завжди повинне насторожувати, тому що це вимагає лікарської допомоги.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
Лімфатична система складається із дрібних і великих лімфатичних судин, а також,що перебувають по їхньому ходу лімфатичних вузлів. Разом з венозною системою вона забезпечує виведення зайвої рідини й продуктів обміну речовин...
