Тому що воно нерозривно пов’язане з корою головного мозку, із трудовою й мовною діяльністю людини.

Що таке мислення й види розладів мислення

Мислення – це вища форма активного відбиття об’єктивної реальності у вигляді цілеспрямованого, опосередкованого й узагальненого пізнання зв’язків і відносин речей. Мислення формується в процесі суспільної й трудової діяльності й виражається у формі понять і категорій, сформованих попереднім досвідом людства. Мислення перетворює відчуття й сприйняття дійсності, що дозволяє людині одержувати всебічні знання про властивості предметів, відносини між ними й відносини у людському суспільстві.

Процес мислення здійснюється у вигляді певних дій (операцій): аналізу (поділу цілого на складові), синтезу (з’єднання окремих складових у єдине ціле), порівняння (зіставлення ознак і властивостей досліджуваного об’єкта), узагальнення (виділення ознак, загальних для багатьох предметів), абстрагування (виділення однієї зі сторін предмета або явища й не звертання уваги на інші) і конкретизації (розгляду конкретного предмета або явища з погляду загальних закономірностей).

Порушення мислення є одним з ознак при психічних захворюваннях, що найбільше часто зустрічаються. Вони можуть бути трьох видів: порушення операційної сторони мислення, порушення динаміки мислення (наприклад, сповільненість або в’язкість мислення в деяких хворих) і порушення мотивації (у якості істотного виступає те, що не відповідає життєвій меті людини) мислення.

Порушення операційної сторони мислення ( головним чином, операцій узагальнення, абстрагування й конкретизації) приводять до порушень логіки мислення у вигляді резонерства, формалізму, патологічної докладності мислення, неясного й паралогічного мислення й інше.

Резонерство

Резонерство – це схильність до великих, нудних і довгих міркувань повчального характеру про що-небудь. Хворі при цьому не беруть до уваги конкретні факти й обставини й не прагнуть досягти у своїх міркуваннях певної мети або зробити якісь висновки. У результаті промова приймає безпредметний характер. Такі промови зазвичай пишномовні й багатослівні – це промови ні про що. Наприклад, на запитання про відносини в його родині хворий може довго й докладно міркувати про родинні відносини, не торкаючись нічого конкретно.

Резонерство може бути досить невинним, проявляючись великими міркуваннями й прописними істинами, які подаються із самим багатозначним виглядом. Але резонерство може бути й ознакою психічних захворювань. Так, для шизофренії характерно коротке резонерство: короткі загальні непевні відповіді на конкретні питання, наприклад, на запитання про те, як його справи, хворий відповідає, що в наш час ніхто не може знати, як його справи. При епілепсії резонерство проявляється у вигляді довгих моралей, повчань, що підкреслюють перевагу хворого над оточуючими його людьми.

Формальне мислення

Формалізм – це прихильність до дотримання зовнішньої форми на шкоду суті справи. При цьому людина приділяє увагу не реальному значенню факту або сутності явища, а якомусь формальному його вираженню. Наприклад, на запитання про те, де проживає хворий, він може відповісти, що не проживає, а проживала, тому що зараз він перебуває в лікарні, а на запитання про те, чим він займається, він відповідає, що лежить у ліжку. У таких відповідях є тільки лише зовнішня сторона справи, а суті немає.

Формалізм мислення психічно хворих людей може проявлятися буквальним тлумаченням прислів’їв і приказок – такі хворі не в змозі зрозуміти їхній алегоричний сенс. Формальне мислення характерне для хворих шизофренією.

Патологічна докладність мислення

Патологічна докладність мислення (в’язкість) – це висока деталізація будь-якої промови, при якій губиться її сенс і суть. Такі хворі нездатності відокремити головне від другорядного, тобто відбувається порушення операцій узагальнення й абстрагування. Думки й відомості викладаються не в логічній, а просторово-тимчасовій послідовності, починаючись здалеку й супроводжуючись повторами, зупинками, і настільки повільною розповіддю, що хворі часто забувають, що саме вони намагаються сказати. Патологічна докладність мислення характерна для хворих епілепсією.

Неясне мислення.

Неясне мислення – це мислення без певної мети, з логічно необґрунтованими переходами від однієї думки до іншої, без обліку часу й місця подій. Мова таких хворих розпливчаста, з порушенням послідовності й постійною втратою нитки розмови. Вони просто говорять те, що прийде в голову, перескакуючи з однієї події на іншу, не відмежовуючи минуле від сьогодення. Наприклад, при питанні про самопочуття хворий розповідає все своє життя, перескакуючи з одного на інше. Цей вид порушення мислення характерний для шизофренії.

Паралогічне мислення

Паралогічне мислення відрізняється упередженим напрямком думок, при цьому враховуються тільки ті явища, які відповідають переконанням хворого. Усе, що суперечить цим переконанням, вважається неправильним. Наприклад, втрата посилки на пошті розглядається як крадіжка, можливість інших причин просто не розглядається.

При цьому всі міркування хворого виглядають для навколишніх дивно й нелогічно. Цей вид порушення мислення характерний для хворих шизофренією.

Ознаки розладу логічного мислення мають велике значення в діагностиці психічних захворювань.

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: