За родоначальників внутріматочної контрацепції можна вважати арабських і турецьких погоничів верблюдів. Вони, знаючи, що тривалий перегін вагітної тварини через пустелю може привести до його смерті, вводили в матку верблюдів гладкі камені, що запобігало настанню вагітності.
Пізніше, в 20-х роках тепер уже минулого століття один німецький лікар створив контрацептивне кільце з кишки кози і срібного дроту, яке придбало деяку популярність серед його пацієнток. Проте широкого поширення внутріматочні контрацептивні засоби набули лише до 80-м рокам двадцятого сторіччя. В даний час поширено два види внутріматочних контрацептивних засобів - одне з них містить мідь, а інше - гормонально активний препарат прогестерон (той же препарат, які міститься в оральних контрацептивах).
Внутраточниє засобу викликають локальне запалення стінки матки в тому місці, де вусики спіралі стосуються їх. В результаті цього кисле середовище і підвищена кількість лейкоцитів вбивають сперматозоїдів, що потрапляють в матку. Разом з тим, якщо запліднення все-таки відбулося, запліднена яйцеклітина не прикріпляється до стінки матки і виводиться назовні.
Крім того, ВМС, що містять прогестерон, діють додатково за тим же принципом, що і оральні контрацептиви.
Внутріматочну спіраль може ввести в матку жінки тільки лікар-гінеколог. Після цього засіб починає діяти до тих пір, поки його не витягуватимуть. Залежно від різного виду спіралей їх можна використовувати від напівроку до декількох років. Разом з тим витягувати спіраль можна у будь-який момент.
Іноді внутріматочні спіралі можуть випадати, згідно статистиці випадає приблизно 7% спіралей, причому в переважній більшості випадків це відбувається протягом перших 3 місяців.
Не дивлячись на можливість випадання, внутріматочні контрацептивні засоби вважаються за дуже надійні. Для ВМС, що містять мідь, вірогідність зачаття складає менше 1%, а для прогестерон-содержащих ВМС ще менше. При цьому перші можуть бути використані протягом 4 років без заміни, а другі необхідно замінювати щороку внаслідок того, що виснажується доза прогестерону.
Найсерйозніший ризик від використання внутріматочних протизаплідних засобів - це можливість прориву стінки матки у момент установки пристосування. Проте вірогідність цього знижується завдяки досвіду і кваліфікації лікаря, що проводить маніпуляцію.
При використанні ВМС, що містять мідь, менструації можуть стати хворобливішими, а виділення при них рясніші. Частіше наголошуються кров'яні виділення в проміжках між місячними. Ці ускладнення іноді настільки серйозні, що викликають необхідність відмови від цього засобу контрацепції. Проте через 3 місяці застосування ВМС, як правило, ці явища стихають.
Також при використанні ВМС приблизно в 4 рази підвищується ризик запальних захворювань сечостатевих органів. Проте цей ризик цілком може бути компенсований дотриманням правил гігієни статевого життя.
Внутріматочні контрацептиви надійно і ефективно оберігають від вагітності, не позбавляючи статевий акт його природності. Проте іноді жінка або її партнер можуть відчувати хворобливі відчуття при статевому акті. Чоловік ризикує випробувати неприємні відчуття в результаті тертя головки статевого члена об вусики засобу.
У окремих випадках жінки, що використовують ВМС, відчувають переймоподібні болі під час оргазму. Проте більшість жінок не відзначають ніяких особливих проявів ВМС відносно їх сексуального бажання і активності.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
За родоначальників внутріматочної контрацепції можна вважати арабських і турецьких погоничів верблюдів. Вони, знаючи, що тривалий перегін вагітної тварини через пустелю може привести до його смерті, вводили в матку верблюдів гладкі камені, що запобігало настанню вагітності. 
