Такий напрямок роботи психологи називають профорієнтаційною роботою. Найактуальніше і найгостріше він починає турбувати молоду людину тоді, коли вона вже у випускному класі визначається з вибором майбутнього фаху. Про те, як це роблять і чому, розповіла викладач кафедри реклами та піар-технологій, практичний психолог Галицького інституту ім. В.Чорновола Галина Синоруб. Почуваю себе щасливою Як сама обрала професію психолога? Все свідоме життя хотіла бути вчителем. Отож одразу після школи вирішила поступити у педагогічний інститут. Однак не змогла і пішла працювати у дитсадочок. Саме там я зрозуміла, що мені дуже подобається працювати з дітьми. Це моє. Я відчула, що можу налагодити з ними контакт, допомогти їм і, що найголовніше, я відчуваю зворотній зв’язок. Тобто діти тягнуться до мене. Тож наступного року я подала документи у Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти і поступила туди на психолога. Якби не стала психологом, який фах для себе обрала б? Однозначно педагогічний. Адже це була мрія з дитинства, я відчувала своє покликання у цьому на емоційному рівні. Я люблю спілкуватися з молоддю, зі студентами. Воно мене надихає. Тому від своєї роботи завжди отримую задоволення і почуваю себе щасливою людиною. Сама собі психолог? Це складне питання. Адже коли стикаюся з якимось неприємними ситуаціями, часто можу почути: «Ти ж психолог». Але в першу чергу я людина. Отож, наділена від природи певним емоційний фоном. Звісно, психолог — це людина, яка вміє побудувати психологічні та емоційні бар’єри, аби захистити себе від інших, як то кажуть «не брати близько до серця». Але з іншого боку, якщо психолог не вміє поставити себе на місце людини, з якою працює, він не зможе її зрозуміти, а отже, допомогти. Зважати на навчальні предмети — Як теперішня молодь обирає нині майбутню професію, чим керується? — Я використовую кілька методик для вивчення інтересів — анкетування, написання творчих робіт, безпосереднє спілкування… Більшість дітей при виборі професії керуються тим, аби майбутніх фах був престижним, високооплачуваним. Чималий вплив мають такі додаткові чинники, як думка батьків, друзів. Доволі часто трапляється, що йдуть вчитися на той чи інший факультет «за компанію», бо туди поступає товариш. Серйозний вплив на вибір дитиною професії мають батьки. І це цілком зрозуміло і обґрунтовано. Адже є проблеми з працевлаштуванням, тому батьки шукають для свого чада саме такий фах, за котрим їм би у подальшому майбутньому було нескладно знайти для нього роботу. Приміром, якщо батьки працюють “в органах”, досить часто їхні діти обирають правознавчий або юридичний факультет. — Тобто при виборі професії молодь найчастіше керується практичними міркуваннями. То чи має значення те, що людина пішла вчитися не за покликанням? Неправильний вибір професії може викликати у людини незадоволення роботою і, як наслідок, життям в цілому. Адже тоді людина не має особистісного самоствердження. Є три чинники, які впливають на вибір професії, — «Те, що треба», «Що я хочу», «Що я можу» (див. діаграму збоку — прим. ред.). В ідеалі вони повинні мати однакову вагу, рівний вплив. Тоді вибір буде зроблено правильно. Інакше — людина не зможе себе зреалізувати вповні. Навіть попри престижність вибраного фаху. Відтак, вона не зможе нормально заробляти. Недаремно кажуть, що професія — це друге народження, відкриття другого життя. — Як зробити тоді правильний вибір професії? — У кожній школі працює практичний психолог, який також займається і профорієнтаційною роботою. Проблемою, щоправда, є те, що це психолог на великий загал людей. Він не може працювати з кожним індивідуально, аби допомогти йому визначитися. Та й не кожна дитина може звернутися до психолога за такою консультацією. Зауважу, що завданням психолога є не просто ознайомити дітей з інформацією, куди вони можуть піти вчитися. Зараз досить добре налагоджена інформаційна система і дізнатися про той чи інший вуз або фах наразі вже не є проблемою. Звісно, така інформація може бути не завжди повністю правдива та об’єктивна. Психолог займається саме профконсультаційною роботою. Тобто він визначає нахили та інтереси дитини, допомагає їй самоствердитися як особистості. Тоді в неї підвищується мотивація до вивчення потрібних для майбутнього фаху навчальних предметів. З власного досвіду знаю ситуації, коли діти ще у школі обирають комп’ютерні спеціальності, однак якщо їх запитати, чи готові вони поглиблено вивчати математику та фізику, у них опускаються руки. Ці навчальні предмети їм не подобаються і вони навіть не усвідомлюють, що їх доведеться штудіювати для освоєння вибраного фаху. Вони керувалися при виборі спеціальності часто тим, що їм просто подобається сидіти за комп’ютером і все. — Які професії найбільше нині цікавлять сучасну молодь? — Я можу подати результати тих досліджень, які зробила у ліцеї, котрий підпорядкований Галицькому інституту, де я працюю. Як вони показують, бажають стати юристами, фахівцями з реклами та піар-технологій, редакторами, журналістами, дизайнерами, перукарями, програмістами та працювати у сфері туризму. Однак зауважу, що бажання і схильність — то дві різні речі. Як показують дослідження, у цьому навчальному закладі 72% опитаних співпадають інтереси з можливостями. Однак 28% — це діти, які наразі зробили внутрішньо неправильний для себе вибір. Але у них ще є час визначитися…