Що таке французький парадокс, усім відомо й усім завидно. Французи їдять скажену прірву жирного й солодкого, заливаючись вином, і залишаються однією із самих струнких націй у світі. Чому?!?Багато було спроб знайти причину в...
Що таке французький парадокс, усім відомо й усім завидно. Французи їдять скажену прірву жирного й солодкого, заливаючись вином, і залишаються однієї із самих струнких націй у світі. Чому?!?
Багато було спроб знайти причину в складі традиційних продуктів – маслиновім маслі, червонім вині, чималій частці гарних вуглеводів - і, звичайно, усе це дуже корисна й здорова їжа. Але й в інших країнах люди це їдять, а хтось їсть це й тільки це, і однаково повніє. Тоді в чому ж справа?
Та раптом автора цього сайту, яка провела чимало часу в тіснім спілкуванні із французами, опромінило: справа не тільки в складі раціону, а, може бути, і в першу чергу навіть – у манері їжі! Французи не жеруть, не напихаються, але вкушають, насолоджуються. І за столом усі розмови вертяться навколо їжі, обговорюються найтонші відтінки смаку, колір і аромат вин, складові частини соусів (жирних – жах)...
Навіть назви блюд супроводжуються глибокодумними коментарями. Представники інших націй приймають це за маніакальну зацикленість на їжі, снобізм, убогість інтелектуальних запитів (це у французів-то!). Але валом-валять у Францію, і не тільки на Ейфелеву вежу подивитися, але й догодити себе райським блаженством смаку. Я спостерігала, як їдять у Франції туристи: набагато швидше й бездумніше аборигенів
Втім, тут я змушена зупинитися. Одночасно зі мною, а, можливо, і раніше мене, розгадав таємницю французького парадокса чудова інтелігентна людина, лікар Володимир Лойфер. Моя родина пишається й дорожить можливістю значитися в складі друзів Володимира і його чарівної подружжя Поліни. Ми часто обговорювали за шикарним столом у їхньому будинку, як би схуднути, і одного разу, коли було якось по-особливому смачно, Володимир передав мені невелике есе по проблематиці, що настільки цікавить нас. Так я довідалася, що Володимир Лойфер має ще й літературний дарунок. На декількох сторінках густого тексту було викладено те, що доктор Лойфер рекомендує своїм пацієнтам з надлишковою вагою.
Але як викладено! Снайперські діють на підсвідомість. Про французький парадоксі написано було кілька абзаців як би мимохідь. Не як відкриття це було подано, а щедрою рукою за так віддане читаючому. Представте, я навіть не розстроїлася, що пальму першості знову випустила з рук. Таке трапляється в науці. Радіо, парову машину й телефон адже теж винаходили різні люди в різних країнах майже одночасно, правда? І щораз це означало тільки одне – що це були варті ідеї. Увійти в історію науки у зв’язку з іменем Лойфера мені втішно.
ВОЛОДИМИР ЛОЙФЕР, лікар:
"У французів-гурманів найменше жирних. А чому? А тому, що люблять їсти смачно! Може бути, тому й придумали вони всі ці численні інструменти й правила їжі, усі ці ложечки-виделочки-ножички. Рибу руками – ні-ні, а до цього – тільки біле вино, а до того – зелене...
Сіль-то в чому? У часі! Дати мізкам час подумати – насолоджуватися процесом, а не із зубів залишки витягати. Смак повинен бути на чолі процесу! Виходить, задіють смак, для нього, для смаку їдять, а не для сміттєвого ящика.
Як же навчитися насолоджуватися смаком і не обжиратися? Давай, включай усі органи почуттів!! Терпи, не поспішай, радій виду їжі, запаху, обстановочку відповідну створи. Не вір, якщо говорять, що немає часу – знайди цей час. Полюби себе, рідненьку, порадуй радість. Усередину себе заглянь, похвали себе, що себе вже любиш, що вже прагнеш жити красиво. Не їж, що потрапило, не поспішай. Накрий стіл для себе, улюбленої, і для друга серцевого подарунок зроби, радість створи. Поділися, як радіти не кількості їжі, а якості її.
Прикрась свою трапезу. Кожна їжа – свято! Травичку чарівну поклади із запахом, ягідку поклади для краси. Заклади образ у мозок! Запам’ятай його. А потім приступай, жалкуючи зруйнувати цю красу.
Насолоджуйся! Ясно, що не щодня таке свято, а все не забувай про нього й щодня під час їжі нагадай собі, що ти ж вчишся включати всі почуття для головної мети – перейти із класу жирних у клас розумних.
Терпи, не відкушуй багато, тільки маленький шматочок, тримай його в роті, відчуй запах, смак, із чого зроблений, як зварений, жуй його, посмокчи його... дай спробувати їжу твою смаковим сосочкам. А мало їх, тільки язиком й у твердім небі трохи. Коли ти насолодилася повністю, отоді й проковтни. Навіть коли їжа проста, без вишукань, однаково – полюби її теж, у думках представ себе Лукуллом, що пробують паштет із солов’їних язичків.
Їжа – дуже важлива частина життя. Філософи прадавні, та й не дуже прадавні сперечалися, слиною бризкаючи – їмо, щоб жити, або живемо, щоб їсти? І по цю пору ще немає відповіді. А раз недоступно нам свій рядок у Книзі Доль прочитати, то постарайся жити, хоча б доставляючи собі задоволення, і від їжі в тому числі, раптом завтра – кінець усього, а ти ще й те не встигнув, і це...
Їжа! Як багато в слові цьому спогадів, як багато заковтнутих різниць. Ану ж бо, жирненький, опиши словами смак чарівний усього цього! Дай волю фантазії. Знайди слова любові, а не утробні звуки видавай. Що, слів мало? А - не на пробувався, а накидався. (
НАСОЛОДЖУЙСЯ!
Насолоджуйся смаком, щоб перейти із класу жирних у клас розумних
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
Що таке французький парадокс, усім відомо й усім завидно. Французи їдять скажену прірву жирного й солодкого, заливаючись вином, і залишаються однією із самих струнких націй у світі. Чому?!?Багато було спроб знайти причину в...
