Як відомо, авітаміноз - це патологічний стан організму, який розвивається внаслідок відсутності того або іншого вітаміну в харчовому раціоні. На щастя, у сучасній лікувальній практиці випадки авітамінозу практично не зустрічаються. По-перше, городина і фрукти, як основні вітамінні джерела, широко доступні для всіх верств населення. А по-друге, у будь-якій аптеці можна придбати спеціальні вітамінні концентрати, хоча засвоєння вітамінів найкраще здійснюється саме в натуральному виді.

Синтезовані аптечні субстрати можуть служити лише в якості альтернативного варіанта, коли вибір овочів і фруктів стає не настільки багатим (наприклад, узимку) або коли необхідно зосередитися на вживанні якогось певного вітаміну. Враховуючи, що авітаміноз,у чистому виді, сьогодні майже не зустрічається, можна говорити лише про недостатню кількість конкретного вітаміну в організмі, тобто про гіповітаміноз.

Кожний вітамін виконує особливу фізіологічну функцію, тому нестача вітамінів відбивається на стані організму строго специфічним чином. Так, водорозчинний вітамін C відіграє величезну роль у стійкості й непроникності судинних оболонок. Тому при його дефіциті відзначається кровоточивість ясен. Украй важким варіантом поразки стінок кровоносних судин при C-авітамінозі є добре знайома по історичних документах цинга, при якій люди дуже часто гинули в результаті розриву судин і крововиливів у внутрішні органі.

А от жиророзчинний вітамін D - це важливий фактор регуляції мінерального обміну в кістковій тканині. При його дефіциті в малят розвивається характерне захворювання - рахіт. От чому вітамін D називають ще антирахітичним.

Які ж основні причини розвитку вітаміні дефіцитних станів? Їх може бути кілька. Сама очевидна й найчастіша з них - це недостатнє вживання вітаміну з їжею. Так, для оптимального функціонування всіх фізіологічних систем необхідно приймати із продуктами харчування певну кількість вітамінів у день. Наприклад, того ж вітаміну щодня повинне надходити не менш сімдесяти - вісімдесяти міліграм. А от добова норма вітаміну A (, що забезпечує нормальне колірне сприйняття навколишнього світу) повинна становити як мінімум десять міліграм. Однак у деяких випадках щоденне споживання вітамінів у кількіснім відношенні, видалося б, цілком відповідає нормі, а в наявності ознаки вітамінної недостатності. Чи Може таке бути? Цілком, якщо організм не засвоює ці вітаміни. Причини порушення засвоєння вітамінів можуть бути найрізноманітнішими, починаючи від захворювань шлунково-кишкової патології й закінчуючи паразитарними захворюваннями (наприклад, при діфілоботріозі - зараженні широким лентецом, що досягають у довжину дванадцять - п’ятнадцять метрів, порушується усмоктуваність вітаміну B12, що приводить до розвитку специфічної B12- дефіцитної анемії). Іноді подібні порушення бувають уродженими, наприклад, при спадкоємній недостатності якого-небудь ферменту, що приймає участь в транспортуванні вітаміну через кишкову стінку в кровоток. Ще одним широко розповсюдженим захворюванням, яке приводить до гіпо вітамінозних станів, є дисбактеріоз. Справа в тому, що одна з найважливіших функцій нормальної мікрофлори кишечнику - участь у синтезі деяких вітамінів (групи B, K, B9 і ін.).

Поряд із хворобами до недоліку вітамінів може привести прийом деяких лікарських препаратів (наприклад, при лікуванні туберкульозу або патологій системи, що згортає, кров). Тому необхідно уважно читати інструкції до застосування лікарських засобів і детально консультуватися з лікарем.

Іноді на тлі нормального вступу вітамінів і відсутності якої-небудь патології однаково можуть виникати передумови для розвитку вітаміні дефіцитної симптоматики. Це відбувається в тих випадках, коли різко зростає потреба організму у вітамінах. Так, вступ вітамінів в організм необхідно збільшувати при значному фізичному або розумовім навантаженні, після перенесених інфекційних захворювань або хірургічних втручань, а також при вагітності й годівлі грудьми.

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: