Не одна пара носових хусток витрачається в цьому складному й заплутаному процесі розставання. Особливо розставання вже після подачі заяви в ЗАГС, коли ніщо не передвіщало бурі. Чому це відбувається й що робити в таких випадках?

Одного разу до мене прийшла подруга вся в сльозах. «Що трапилося?» - запитала я. Після 20-ти хвилинного відпоювання її сподіваємося з коньяком (скоріше, це я пила чай, а вона - коньяк) вона, нарешті, трохи заспокоїлася й змогла проронити трохи плутаних, майже безглуздих фраз на тему того, що в неї відбулося такого трагічного. Коли закінчилася друга пачка носових хусток, Олена нарешті більш-менш виразно сформулювала причину всесвітнього потопу в її виконанні. Отже – вони посварилися з нареченим, і вже заплановане весілля стало під великим сумнівом. Вони його просто скасували. От так заява! Чотири роки постійних і рівних відносин, яким, зізнаюся, я сама нишком по-білому заздрила, звалилися за 2 години з’ясування відносин з використанням посуду й усього, що потрапило під руку. У запалі сварки виявилося, що ніхто вже нікого давно не любить, що це все звичка, а рішення про весілля – суцільна помилка. Так уже… не сама тривіальна задачка. Повірити в те, що вони різко перестали любити один одного, я не могла. Не схожі були їх романтичні відносини на звичку. Олена й Максим завжди вважалися в нашій компанії ідеальною парою, і ми всі брали з них приклад. Епопея по розбіжності Лени й Макса тривала близько півроку й закінчилася так, як ми все не могли припустити – вони роз’їхалися, вирішивши, більше один одного не мучити й почати нове життя. До речі кажучи, мені довелося почути не одну таку історію. Опис може відрізнятися, але суть залишається колишніх – частина пар розпадається саме тоді, коли вже призначена дата весілля, а друзі й родичі вже готувалася їсти олів’є ложками. Чому ж так відбувається?Варіант номер раз. Справа в тому, що в складний період перед весільної підготовки перевіряється основа таких відносин. Якщо іскри вже немає, а любов переросла у звичку (ставиться до відносин, що тривають не один рік, коли наречений і наречена живуть разом досить тривалий час цивільним шлюбом), то люди просто розуміють, що далі нічого не буде, і вирішують не ставити штампи в паспорти тому, що «усе вже до цього йшло». Весілля – такий учинок, коли кожний визначає остаточно для себе, чи потрібне йому все це чи ні. Другий варіант. У житті нареченого з’явилася Інша. Ну, із цим нічого вже поробити не можна. Відвоюєш – собі дорожче: за іншою з’явиться третя, а там і до п’ятої-десятої недалеко. Чоловіки часто зі страху перед майбутніми узами Гіменея вирішують переметнутися в інший стан, у якім ще рік два можна зберігати уявну волю, за яку чоловіки так запекло тримаються. Але не завжди в розриві відносин ініціаторами стають чоловіки. Частенько доводиться чути страшні історії про те, як наречена напередодні весілля переметнулася до кращого друга нареченого, а то й у процесі самого весілля – всерйоз і надовго захопилася боярином. У результаті – розлучення й дівоче прізвище ще до того, як встигнули похмелитися гості. Варіант третій. Мама й тато. Родичі, у загальному. Камінь воду точить. І не завжди молодим вдається встояти під напором докорів: «Так ти подивися на його батька! Він же останній пияк! А от у Васі батько – дипломат і шановна у місті людина!» - і далі по тексту. Не в кожного вистачить сили волі терпіти це день у день, прекрасно розуміючи, що після весілля все тільки підсилиться. І добре, якщо в майбутніх подружжя є окреме житло, але далеко не всі молодята можуть цим похвастатися. Більшість починають свій сімейний шлях в одній з кімнат у квартирі когось із батьків. І от отут почнеться пекло. Причепитися можна й до стовпа – не так і не там стоїш, а що говорити про молодих людей, тільки початківців набирати свій життєвий досвід? Мало заробляєш, погано стираєш, не смачно готовиш, багато відпочиваєш і т.д. і т.п. Деякі мами (з тієї й іншої сторони) готові «пиляти» молодих, наставляючи й учачи розуму цілодобово без продиху. Будь-яка помилка буде пригадуватися. А хто з нас не помиляється в сімейнім житті?Переїзд. Багато вирішують почати жити разом незадовго до весілля – притертися характерами, так сказати. В одних це притирання проходить безболісно, в інших - приводить до повного розриву відносин. Не кожна прийме любов майбутнього чоловіка розкладати носки парочками або напроти – складати брудні смердючі грудочки під ліжко. Не кожний зможе упокоритися з тоннами баночок і скляночок, що окупували всю ванну. І вже точно не кожний чоловік зможе розпрощатися зі своїми улюбленими хобі. А отут раптом заявляється дорога із фразою: «Більше ти не будеш займатися ніяким авіа моделюванням! Що це ще за дурості? Переводиш купу грошей, а потім ця гидотна сохне, смердячи, 3 дня й ще сто років збирає пил! Вивозь усе до мами або я це викину!» Добре, якщо люди розділяють захоплення один одного. Мої друзі обоє захоплюються каякінгом. Але от хтось інший навряд чи б прийняв свою бойову подругу, що прибула із чергового запливу всю в синцях. Тільки на словах ми готові приймати іншу людину такою, якою вона є. Адже давайте зізнаємося, що в глибині душі, десь дуже далеко, ми потай сподіваємося, що, от, почнемо жити разом, і він/вона зміниться. Але треба бути чесними – ніхто не зміниться. І краще, щоб це розуміння прийшло якомога раніше. Інакше наслідки можуть бути непоправними. І ще... Явних і неявних причин розстроєного весілля може бути безліч. Найчастіше люди роками так і не можуть зрозуміти, що ж розвело їх у самий останній момент. Чи послужило це їм на благо або на шкоду? А раптом якби ми поборолися до кінця, то могли б жити щасливо так, як навіть боїмося мріяти? Ніхто не зможе дати вам відповіді на ці питання. Лише час і ви самі можете відчути. Можливо, через роки прийде розуміння помилковості ваших відносин і їх безперспективності через різниці у віці, статусі і т.д. А може бути, ви будете до кінця днів потай сподіватися зустріти колишнього нареченого або наречену на вулиці, жахаючись від однієї тільки думки, що він або вона щасливі з кимсь іншим У кожному разі все, що не робиться - до кращого. І навіть наші помилки дають нам безцінний досвід. Як би ми не вчилися на промахах сусіда – однаково ми думаємо, що « у нас усе буде по-іншому, не як у всіх».

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: