Маленька різниця у віці

У це поняття входять усі варіанти, коли на момент народження молодшого старшому ще не здійснилося трьох років. Чому мами вибирають цей шлях?

* Бажання максимальне ефективно використовувати декретну відпустку: немає можливості надовго відриватися від побудови професійної кар’єри.

* Ідея створення "компанії" для старшої дитини: батьки планують, що діти з маленькою різницею у віці стануть гарною ігровою парою й будуть розділяти спільні інтереси.

* Зрілий вік батьків: мама переживає, що "не встигне" народити наступного.

* Уява про те, що маленька різниця у віці має на увазі однакову організацію життя дітей: загальний режим дня, планування відпочинку, читання тих самих книжок уголос, навчання в школі й відвідування додаткових занять.

* Прагнення скоріше набрати материнського авторитету в очах навколишніх: " чим більше дітей, тим більше я досвідчена як мати".

Ми не будемо докладно коментувати кожний мотив якнайшвидшого народження наступного маляти. Скажемо тільки, що у всіх відносинах життя таких дітей аналогічне життя двійнят: ті ж радості, ті ж складності. Усе ділиться на двох: і фізичне здоров’я, і благополуччя в розвитку психіки, і час батьків, і інтелектуальний ріст. Основна відмінність від двійнят полягає в тому, що в силу обставин часто ігноруються індивідуальні потреби віку кожної дитину, що приводить до заниження віку старшого й завищенню оцінки можливостей молодшого. Для матері догляд і виховання малят з маленькою різницею у віці вимагає подвійних витрат сил, подвоєного натхнення, підвищеної терпимості й гарного запасу фізичного здоров’я. Одна мама так коментувала своє рішення скоріше народити: "Краще відразу вже "убитися" — зате потім буду відпочивати!"

Велика різниця у віці

У це поняття входить інтервал між дітьми більше п’яти років. Він має багато плюсів:

* батьки можуть повністю поринути у виховання спочатку однієї дитини, а потім багато уваги приділяти наступному;

* материнський організм устигає відпочити після виношування й вигодовування старшого маляти;

* мати не буде страждати від фізичного перевантаження;

* доросла дитина стане гарним помічником по господарстві і догляду за дитиною;

* практично виключена тема суперництва між дітьми й конфлікти в зоні

перетинання ігрових інтересів...

Однак і цей варіант містить свої складності: вам доведеться постійно опікуватися про наявність гарних друзів-ровесників у старшої дитини, про компанію для ігор; його треба буде добре готовити до народження маляти, пояснюючи необхідні обмеження, які ввійдуть у життя родини (підтримка тиші, більш строге дотримання режиму дня, обов’язковість взаємодопомоги й т.п.); для молодшого існує небезпека перетворитися в загального мазуна й іграшку дорослих.

Родимо як Бог дасть

Цей стиль регуляції народжуваності часто сповідують прихильники тих або інших релігійних систем. Ми глибоко поважаємо подвиг віри й чадо любов таких батьків. Однак призиваємо не забувати користуватися розумом, даним Творцем, і не робити наступних помилок:

* сліпо копіювати стиль життя давно збіглих поколінь або побут далеко живучих громад;

* орієнтуватися на поновлення овуляції як на "знак понад" про необхідність термінового зачаття ( а якщо ні, то, випливаючи цій логіці до кінця, потрібно буде своїх дочок видавати заміж у віці 12-13 років і самим родити до самої смерті);

* ратувати за "природне зачаття" — але при цьому заперечувати дане тим же Богом природне вигодовування;

* заперечувати способи запобігання від зачаття — але при цьому користуватися "запобіжниками від грудей": імітаторами маминого соска й замінниками молочної залози (пустушками, пляшечками, сосками).

Самим чесним перед Богом і совістю було б проходження біологічним законам, що відбивають задум Творця про зачаття, виношування, народження й вигодовування дитини. Як ми вже писали вище, природне вигодовування створює природна перерва між вагітностями й гарантує народження достатньої кількості здорових і щасливих дітей.

Якщо звернути пильну увагу на справжню традицію, можна помітити, що тривале вигодовування дитини материнським молоком завжди залишалося значимим пріоритетом у рішенні питання про зачаття наступного маляти: традиційному суспільству потрібні здорові діти й міцні роботящі матері. Світогляд одних культур виключає сексуальні контакти під час годівлі грудьми й дозволяє наявність полігамного шлюбу. В інших культурах з метою регуляції народжуваності прийнято годувати грудьми більш трьох років ( до слова згадаємо, що середній вік відлучення від грудей у світі — 4 роки й 2 місяця). Західна Церква, наприклад, допускає наступний спосіб запобігання: утримання від подружньої близькості в ті дні менструального циклу, коли зачаття найбільш імовірне. Православна Церква на території Росії в цей час дозволяє використання не абортивних методів контрацепції.

Рекомендована різниця у віці

Гінекологи рекомендують планувати наступну вагітність не раніше, чим через два-три роки з моменту попередніх пологів. Саме стільки часу потрібно жіночому організму для відновлення після вагітності. При цьому радять витримати інтервал як мінімум в один рік після припинення грудного вигодовування — організму жінки потрібний відпочинок і час на компенсацію витрачених сил.

Психологи рекомендують дату народження молодшого планувати не раніше, чим старшому здійсниться три роки. Причин трохи:

1. Саме до цього віку в дитини й мами існує так звана "симбіотична єдність" — маля в якійсь мірі продовжує себе почувати одним цілим з мамою. Етапи психологічного відділення від матері добре простежуються в лексиконі карапуза: спочатку він говорить про себе, уживаючи звучання власного імені ("Єгор забруднився"), потім починає вживати займенника третьої особи ("мені хочеться"), і нарешті, маля переходить на особистий займенник ("я пішов, я прагну"). До цього моменту дитинчаті дуже важлива включення матері в його емоції й переживання, у його досягнення й невдачі. А також усі мамині настрої й рухи душі крихітка сприймає як свої або на свій рахунок стосовні. Якщо ж увага матері перемикається на нового члена родини — психічний розвиток старшої дитину може почати відбуватися зі збоями.

2. Чим більше різниця між дітьми — тем менше в них приводів для конфліктів. Старший у силу своєї розумності завжди готовий зрозуміти молодшого, піти на компроміс у гострих ситуаціях, поступитися іграшки.

3. Ревнощі між дітьми наступають рідше — старший уже сповна одержав усе те, що зараз так щедро батьки підносять молодшому (носіння на ручках, годівля грудьми, катання в колясці й т.п.).

4. Звичайно у віці близько трьох років діти починають виявляти природну цікавість до дітей — перше пробудження материнського або батьківського інстинкту. Тому їх відношення до немовляти сполучене з ніжністю, турботою й увагою.

Досвідчені матері радять замислюватися про наступне маля тоді, коли життя старшого ввійшло в певне стабільне русло: підібрали надійну няньку, успішно адаптувалися в дитячому садку, вибрали незмінний набір розвиваючих секцій для дошкільників... А також розв’язали всі побутові питання: завершили ремонт, реалізували довгоочікуваний переїзд, подумки підготували місце у квартирі для майбутньої дитини. Ціль одна — ваша вагітність, як би вона не протікала, не повинна погіршити життя іншим членам родини й заподіяти страждання вже наявному маляті.

Статистика затверджує: кожна п’ята вагітність, що настала раніше 2,5 років після пологів, закінчується викиднем; чим менше перерва між вагітностями — тем вище відсоток патології у плода; при маленькій різниці у віці здоров’я молодшого звичайне гірше, чим у старшого.

Антропологи відзначають, що репродуктивний цикл людини як біологічного виду становить у середньому три-п’ять років

Якщо нова вагітність настала зненацька

Що робити?

1. Радіти, радіти й ще раз радіти! Стільки жінок на планеті мріють про дитину й не можуть завагітніти... Дякуєте долі — вам випало щастя знову пережити радості й праці материнства.

2. Якщо різниця у віці між дітьми невелика — ВІЗ рекомендує годувати грудьми й старшого й молодшого одночасно.

3. По даним усе тієї ж ВІЗ і по досвіду багатьох матерів, при відсутності погрози переривання вагітності можна продовжувати годувати грудьми старшу дитину. При цьому треба враховувати, що до 6-го місяця виношування наступного маляти молочко в грудях матері поступиться місцем молозиву, знаменуючи підготовку до майбутніх родів і грудному вигодовуванню.

4. мама, що годує, у жодному разі не повинна робити аборт! Чому? Мало того, що штучно перервана вагітність назавжди губить здоров’я матері, а приблизно в 25% випадків наслідки цього кроку приводять до летального результату. Аборт шкодить і вже породженій дитині. Те маля, яке мама годує грудьми, на гормональному рівні — через молоко — одержує інформацію про появу в животику братика або сестрички. Якщо батьки вирішать "ліквідувати" молодшу дитину, то старша назавжди це запам’ятає. Про те, як таке знання відіб’ється на його відносинах з мамою й татом, пропонуємо всім додумати самостійно...

5. При невдалому попередньому досвіді грудного вигодовування вагітній жінці — якщо вона прагне після пологів довго годувати грудьми — потрібно заздалегідь настроїтися на подолання власних стереотипів про дітей і на необхідність одержання професійної допомоги з боку консультанта по природному вигодовуванню. Особливо важко вигодувати другу дитину при маленькій різниці у віці.

Ідеальна картинка

Зачаття відбулося в сприятливому для дітородіння віці. Вагітність протікала без ускладнень. Пологи були легкими й природними. Дитину годували грудьми до настання інволюції лактації. Підрослий карапуз цілими днями безперервно грає з однолітками й дітками по старше, переймаючи в них життєвий досвід, при цьому постійно перебуваючи в зоні материнської уваги. Сама мама живе цікавим повсякденним життям — працює, господарює, повноцінно спілкується із чоловіком, не випадає з життя навколишнього її соціуму, підтримує тісні контакти з подругами й іншими матерями, має всі необхідні знання й навичками по вирощуванню дітей, має можливість няньчитися із сусідськими дітьми й підлітками...

Описана картинка відбиває життя матерів у традиційних культурах: люди живуть громадами, численні родичі тісно спілкувалася один з одним, грудне вигодовування організується природнім способом, овуляція може не відновлятися протягом усього періоду годівлі грудьми, інтервал між дітьми рідко буває менше трьох-чотирьох років. При цьому жінки рано виходять заміж і до настання старіння встигають народити достатню кількість малят.

Тільки не подумайте, що ми призиваємо всіх терміново надягти стегнові пов’язки й відправитися вчитися життя в первісних племен! Зовсім навпаки. Ці племена — далекі від ідеального зразка для наслідування.  Просто, на щастя або на жаль, ми підсвідомо однаково прагнемо втілювати, що подобаються нам елементи "життя згідно із природою", а найчастіше починаємо судорожно й суперечливо імітувати якісь її окремі елементи. Наприклад, заради організації спілкування маляти з іншими дітьми — віддаємо його рано в дитячий садок або скоріше родимо йому "компанію". Заради якнайшвидшого повернення в життя суспільства — перериваємо грудне вигодовування й віддаємо крихітку на виховання няньці. Заради надання певної уваги чоловікові — перекладаємо відповідальність за маля на бабусю. Занадто довго годуємо грудьми, зневажаючи іншими способами побудови відносин з дитиною... І ще багато чого іншого ми робимо, намагаючись вибудувати в окремо взятій родині зразок всесвітньої гармонії. Шукаємо свій шлях

Наша порада — не треба копіювати чужий досвід. Наслідувати весь кращий з навколишніх нас прикладів — можна. Але при цьому дуже важливо включати власний розум, прислухатися до інтуїції, збирати достовірну інформацію й брати на себе повну відповідальність за можливі результати. Замість сліпого копіювання — будемо вчитися жити своїм життям, грамотно вбудовуючи в неї елементи "ідеалу". Будемо вчитися сполучати годівлю грудьми й роботу, догляд за дитиною й ведення домашнього господарства, життя з дітьми й життя в соціумі. Якщо ми прагнемо мати багато дітей — постараємося раніше вийти заміж і родити з розумним інтервалом років до 40-50, повноцінно годуючи кожну дитину грудьми. Якщо багатодітність — не наш шлях, то постараємося грамотно народити й вигодувати маля, створити для нього гарну дитячу "зграйку" і як можна щедріше "витрачатися" душею на виховання спадкоємця. Досвід показує: при наявності вдалого досвіду з першою дитиною батькам завжди хочеться народити ще одного... Будемо сподіватися, що наша стаття допоможе вам знайти особисту відповідь на запитання "а коли ж наступного?" Бажаємо вам, щоб кожна дитина у вашій родині була бажаною, довгоочікуваною і улюбленою!

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: