Лікарі говорять, що зараз уже серед старших дошкільників важко знайти здорових дітей. Школа діагнозів тільки додасть, тому про те, щоб дитина виросла міцною і відносно здоровою, треба встигнути подбати до того, як він перший раз піде в перший клас. Розвиваючі програми для дітей можна починати, коли маля ще перебуває усередині мами.

Для вагітних існує методика Санатал, запропонована професором Михайлом Лазарєвим. Мама через мову, спів і слухання допомагає дитині опанувати руховими навичками. Спеціальний музичний матеріал містить у собі звуки всього зовнішнього світу, який ми можемо повторити в рухах.

Мама відтворює лемент чайки, шум моря, озвучуючи в піснях те, що вона бачить, і зображує політ птаха, рух хвилі. Завдяки її діям ще не народжена дитина вловлює ритм і звук у комбінації з рухом. Ефективність методики вже доведена: пологи проходять легше, і діти розвиваються більш гармонійно.

1-2 року: головний тренер - мама

З року до двох років - це час, коли дитина починає бігати, а мама розслаблюється: відпускає маля в пісочницю й бовтає на лавці з іншими матерями. Звичайно, їй нудно сидіти увесь час вдома, але саме в цей період закладається фундамент фізичного розвитку дитини. До року багато батьків займаються бебі-йогою, гімнастикою, а після цього вважають, що дитина сформувалася. Нічого подібного!

Удосконалювання рухових навичок не повинне припинятися, треба включити його в режим дня. Ненастирливо, залежно від настрою дитини, у загальній ігровій діяльності. Почитали книжку - посувалися. Інтелектуальну активність треба обов’язково поєднувати з руховою. Варіантів - маса. Наприклад, вправи на великих м’ячах (45 см у діаметрі), які дітям дуже подобаються, розбудовують вестибулярний апарат, навчають техніці лову й кидків. А на м’ячах побільше (65 см) може сидіти й мама.

Існують різні масажні м’ячі - вибирати треба залежно від того, що подобається самій дитині. Гімнастику дитина повинна робити разом з мамою, якій потрібно напружити фантазію, щоб стимулювати своє маля. Жодна дитина не підніме руки нагору, якщо їй сказати: "Підніми руки", а от якщо попросити її: "Покажи, який ти великий виріс" - він потягнеться нагору.

Усі заняття з маленькими дітками побудовані на сюжетно-рольових іграх: речитатив, віршики, пов’язані з рухом, порівняння (великий, як будинок, маленький, як мишка). Слова супроводжуються рухом. Будь-які діти більше утомлюються від статичної напруги, чим від руху. Стояти й не рухатися - для дітей рівносильне катуванню. Природну рухову активність дитини потрібно направити в правильне русло.

Прочитали книжку: "А пам’ятаєш, ми бачили кицьку? Вона от як плазує. Подивися на мене, давай разом поповземо. Потім кицька побачила жучка (устали на долоньки й п’ятки, як він). А тепер я буду містком, давай ти проповзеш під містком. А зайчики стрибали от так".

Звичайно, для мами це навантаження, тому що стрибати, плазувати, та ще придумуючи для цих вправ антураж, нелегко, але такі ігри дуже міцно зв’язують маму й дитину. Вона живе його світом, розповідає йому про нього. Дитина вірить тільки мамі, і, коли вони разом проходять перші кроки, між ними міцніє тісний психологічний зв’язок: він більше їй довіряє, упевнений, що вона приймає його світ і разом з ним.

Чому потім виникають якісь психологічні проблеми? Тому що мама із самого початку сиділа на лавці з дорослими тітками, а він один длубався в пісочниці, із труднощами звикаючи до інших дітей. Йому кривдно, що відбирають совок, а мама лається. Краще б мама зняла з маляти сандалії й походила разом з ним по нерівній поверхні. Це й відмінний масаж стоп, і рухова активність (зібрали шишечки пальчиками ніг - чудова корекційна гімнастика), і тісне спілкування з найближчою істотою на світі.

Індивідуальні заняття з малям дуже важливі, і добре, якщо є можливість проводити їх у студії, спортивному центрі або розвиваючому комплексі, де люди націлені на спільне навчання. Мамі покажуть, як і чому займатися з малям удвох, щоб вона могла повторити це вдома. А заняття в групі - це перехід від індивідуальних занять до життя в суспільстві, коли дитина потрапить у дитячий садок.

У період з року до двох треба приділити увагу формуванню ніжок. Плоско вальгусні, варусні стопи (назовні, іксоподібні ніжки, ніжки колесом) - це патології, які надалі ведуть до порушень опорно-рухового апарата й зміні ходи. Багато батьків не звертають на це уваги, і дарма, тим більше що в ранньому дитинстві їх можна виправити.

3-4 роки: час помітити чемпіона

В 3-4 роки можна підключати гімнастику, фігурне катання, плавання. Багато спортивних шкіл набирають дітей цього віку, щоб вести їх з "нуля" і після "бази" розбудовувати дитину для конкретного виду спорту. Якщо ви не прагнете віддавати дитину в професійний спорт, у ці роки треба приділити особливої увагу розвитку координації рухів (стрибки, ходьба корекційна й розвиваюча) і швидкісних якостей (біг), на підставі яких будуть надалі розвиватися рухові здібності дитини.

Після трьох років дитину легко побачити по його темпераменту, рухових здібностях, щоб зрозуміти, на що він націлений. Батьки повинні намацати ґрунт, на якому дитина виявить себе найкраще. Треба, щоб дитина обов’язково була в русі, і дуже непогано, якщо обрані відразу кілька напрямків. Зручно, якщо поруч із домом є освітньої - спортивний центр, де дитина може відвідати й розвиваючі ігрові, і спортивні заняття. Не прийдеться бігати, міняти постійно колектив і педагогів, удасться краще поєднувати різні види діяльності й навантаження (хореографія, ритміка, ігри).

Фахівець у стані розглянути в трирічнім маляті видатні здібності й порекомендувати більш серйозні заняття. Прислухайтеся до думки тренера. Часом батьки мріють бачити в дівчинці велику гімнастку, і в неї дійсно можна розвити гнучкість, але її природні дані до цього не дуже розташовують. У підсумку дитина всіляко пручається, її "ламають", з’являються психологічні труднощі, які здатні спричинити й проблеми фізіологічного характеру.

Багато тренерів видаляють батьків із занять. Це правильно. Якщо маляті складно відірватися від мами, на одне заняття їй, може бути, варто залишитися, але вводити це в систему не потрібно, тому що при батьках дитина інакше сприймає інформацію й може піти: "Я утомився" - знаючи, що тут мама.

Деякі дітки не прагнуть себе долати, і тренер підключає різні методики психологічного впливу ("Геть подивися, як у нього виходить. А як у тебе вийде? Ти ж уже великий!" - і дитина намагається, досягає результатів), а якщо мама перебуває поруч, ці прийоми найчастіше вже не працюють. Незалежно від того, що рухає мамою, яка прагне бути присутньою на всіх заняттях (гіпер опіка або дозвільна цікавість), краще себе подолати. Якщо ви вирішили віддати дитину в спортивну школу, довірте його подальший розвиток тренерові.

5-7 років: підготовка до школи

В 5-7 років коло інтересів у дітей уже дуже широкий, і число напрямків, у яких можна тренуватися, збільшується. Більше танців, рольових рухливих ігор, уроки на воді. Важливо не забувати про те, що дитина готується до школи, і перед початком занять треба зміцнити його м’язовий корсет, щоб першокласник зміг без особливої напруги висидіти 3-4 уроки по 40 хвилин. Для цього існують корекційні комплекси лікувальної фізкультури, спрямовані на зміцнення спини й ніг.

8-10 років: вибір себе

Автор: uasol | Відгуки: 0 | Перегляди: 5121 | 30/12/2011 Діти і батьки - Здорова дитина

Ссылка на статью:

Коментарій

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: