uasol.com
Додати статтю | Реєстрація
Інтернет і сервіси
Авто і Мото
Бізнес і фінанси
Будівництво та ремонт
Будинок, сім'я
Все про меблі
Дієти, ваша фігура
Діти і батьки
    Вагітність і пологи
    Виховання
    Годування та догляд за немовля
    Здорова дитина
    Консультація психолога
    Музичний розвиток
    Планування вагітності
    Різне
    Розвиваючи ігри і іграшки
    Фізичний розвиток дітей
Закон і Право
Захоплення і хобі
Зв'язок
Комп'ютери
Краса, мода, імідж
Кулінария
Культура та мистецтво
Лекції, посібники
Люди, суспільство
Медицина і здоров'я
Наука і освіта
Політика
Промисловість
Реферати
Робота, працевлаштування
Спорт
Товари і послуги
Туризм і подорожі
Чоловік + Жінка
  Морські свинки. Утримання і догляд.  
  Створення рінгтонов 
  Ліки для лікування кандидозу (молочниці)  
  ПЕРШІ ОЗНАКИ ВАГІТНОСТІ 
  Материк Євразія 
  ОРХІДЕЯ В БУДИНКУ - ДОГЛЯД 
  Черепахи: утримання та догляд 
  ПОВНА ТАБЛИЦЯ КАЛОРІЙНОСТІ ПРОДУКТІВ  
  Що це таке вегето-судинна дистонія? 
  Як скласти бізнес-план 
Каталог україномовних статей - uasol.com
 укр
 eng
 рус
ШУКАТИ!
Запам'ятати сторінку | Зробити стартовою | Поділитися з товарищем
ЯК ВИХОВАТИ ЩАСЛИВОЮ ДИТИНУ
ЯК ВИХОВАТИ ЩАСЛИВОЮ ДИТИНУ
Дитина приходить у світ без минулого, без яких-небудь установок, як поводитися, без критеріїв самооцінки. Вона змушена орієнтуватися на досвід оточуючих людей, на ті відкликання, які вони дають їй, як особистості. За перші п’ять...


Дитина приходить у світ без минулого, без яких-небудь установок, як поводитися, без критеріїв самооцінки. Вона змушена орієнтуватися на досвід оточуючих людей, на ті відкликання, які вони дають їй, як особистості. За перші п’ять-шість років маля формує уяву про себе винятково на основі тієї інформації, яку одержує від батьків. Потім воно починає відвідувати школу, самостійно гуляти у дворі, на нього вже впливають і інші фактори, однак, роль родини в процесі створення в дитини образу власного "я" як і раніше залишається дуже важливим

Материнські "послання"Немовля - сама досконалість, центр Всесвіту. Його життя споконвічно гармонічне. Він просить те, чого прагне й що дійсно необхідно йому. Він вільно виражає свої емоції. Коли маля розстроєне, про це знають усі. Коли він щасливий, його посмішка освітлює світ. Він повний любові й не може винести її відсутності. Він довідається про себе в основному по реакції матері. Кожне її слово, міміка, жест, тембр і гучність голосу, дотик і дію несуть йому повідомлення про його самоцінності. Проходить час, і, на жаль, більшість із нас перестає звертати увагу на те, який саме зміст утримується в наших материнських "посланнях" своїй дитині

Чотирирічний хлопчик підносить мамі букет ромашок. Вона бере квіти зі словами: "Де ж ти їх брав?". При цьому її світла посмішка, захоплена інтонація говорять: "Які чудові квіти ти мені приніс! Де ж ростуть такі чарівні ромашки?" Така реакція матері підвищує самооцінку дитини. Але ситуація може скластися інакше. Мама скаже: "Спасибі", - а потім додасть: "Ти випадково не зірвав ромашки на сусідній дачі?" Хлопчик зрозуміє, що його вважають здатним зробити не цілком гідний учинок. Природно, подібні висловлення чи навряд будуть сприяти формуванню високої самооцінки дитини

Якщо цього хлопчика залишити в кімнаті одного, пояснивши йому, що він зобов’язаний робити, а потім з’явитися й насварить його, кричати на нього, що він навіть грати самостійно не вміє, то перелякане маля після такого "спілкування" з матір’ю буде або тихо сидіти в куті, або безутішно ридати. У нього існує лише ці два варіанти поведінки. Ви ніколи не довідаєтеся, на що насправді здатний цей чоловічок

Якщо хлопчикові показати, що він повинен робити, і при цьому говорити, що вам подобається, як він будує міцність, що він кмітливе маля, що отут він помилився, нічого страшного, усе поправне, що ви готові йому допомогти, - ви навіть не можете уявити собі потенційні можливості такої дитини!

Кожному маляті просто необхідно відчувати себе найдорожчим для мами й тата людиною, самим потрібним їм і самим гарним. Для цього батькам потрібно постійно, відкрито, у тому числі й словами виражати свою любов до дитини, частіше хвалити його за успіхи, нехай і дуже маленькі

Я поганий?..- Агов, розбійник, відійди від нашого під’їзду зі своїм м’ячем! - кричить Павлику жінка похилого віку з вікна першого поверху.- Він у нас такий нечупара, такий незібраний! - говорить мама Павлика в його присутності сусідці.- Я за сина спокійний. Справжній чоловік росте, - хвастається тато перед гостями, погладжуючи Павлика по голові.От такий словесний портрет шестирічної людини був намальований усього лише за кілька годин одного дня

Оточуючі люди часто суперечливо оцінюють дитину, його вчинки, риси характеру й властивості натури. Поступово з безлічі іноді протилежних характеристик вимальовується портрет, у який починає вірити сам "оригінал". Зрозуміло, що оптимальний варіант - це об’єктивна самооцінка дитини.

Одне маля пропускає повз вуха всі негативні відкликання й чує тільки позитивні, завдяки чому він набуває впевненості в собі. Інший вміє відокремити достовірне від неправильного й тому робить правильні висновки, здраво оцінюючи свої гідності й недоліки. А третій у силу своєї природної непевності або з інших причин сприймає лише негативні думки про себе.

"Хронічна" байдужість до дитини або тверда критика його вчинків сприяють тому, що вона росте людиною, "нікому не потрібною", безпомічною або постійно чекає покарання. Внутрішній потенціал такої дитини залишається нерозкритим. У нього високий ризик деструктивної поведінки стосовно самого себе або до оточуючих людей. Дитина з низькою самооцінкою, якщо чогось і домагається, то не розцінює це як удачу й продовжує терзатися сумнівами. Для нього досить однієї маленької похибки, щоб закреслити всі попередні успіхи. Він часто роздратований або навіть озлоблений. Дитина починає сприймати себе й увесь світ негативно. "Я поганий. Я нічого не вмію робити правильно. Це я у всьому винуватий..." - от деякі з його щоденних думок. А такий хід міркувань здатний створити людині долю, що полягає з одних розчарувань

Необхідний захід похвалиУсім відомо, що похвала - чудовий засіб для того, щоб спонукувати дитину до похвальних дій. Але не було, немає й не буде такої дитини, яка гідна тільки осудження або похвали

Уявіть собі, що за столом сидить дівчинка й із захватом малює казкову принцесу. Вона просить маму, зайняту справами на кухні, оцінити її роботу. Перший варіант: жінка, ще не подивившись малюнок, починає захоплено хвалити дочку: "Чудово! Як здорово намалювала! Ти в нас справжній художник!" Другий варіант: мама неохоче підходить до дитини й з подразненням у голосі говорить: "Ну, що ти отут намалювала? Жах якийсь!" Третій варіант: мама сідає поруч із дівчинкою й уважно розглядає малюнок: "Мені дуже подобається твоя принцеса! Може бути, туфельки яскравіше розфарбуємо? Давай волосся їй довше зробимо".

Деякі батьки вселяють дитині, що вона завжди й усе робить добре й правильно. Вони захоплено захоплюються його посередніми здібностями, хвастаються їм у його присутності перед знайомими, не роздумуючи, приймають його сторону, якщо він з кимсь посварився. Дорослі не прагнуть до того, щоб їх дитина добилася успіхів у житті. Вони поводяться так, начебто він їх уже досягся. Дитина виростає людиною зіпсованою, із завищеною оцінкою себе

Украй протилежна, але тією самою мірою негативна позиція батьків проявляється в них невротичнім істеричнім відношенні до дитини. У результаті такого відношення він звикає вважати, що нічого гарного собою не представляє, тому й не заслуговує високої оцінки з боку навколишніх

Маленька людина здатна відчути й зрозуміти, люблять чи його, чи радіють йому, ставляться чи до нього з повагою. Однак мало говорити дитині, що її обожнюють, від цього в неї не з’явиться позитивної самооцінки. Почуття власної значимості обов’язково повинне ґрунтуватися на відчутних результатах у конкретних справах. Дитині необхідно відчувати себе гарною, потрібною, чималою, чесною людиною. Щоб підтримувати в неї це відчуття, потрібно знайомити її із системою загальнолюдських цінностей, етичними правилами, навичками й уміннями, які вона могла би успішно застосовувати на практиці. Розумно й тактовно батьки повинні дати їй зрозуміти й відчути, що в її силах впливати на своє життя й домагатися успіху

Основа життєвого успіхуХто ж не прагне, щоб його дитина була щаслива! А щастя багато в чому залежить від того, як людину "запрограмували" у ранньому дитинстві. Основа успішного життєвого сценарію - це вірна самооцінка дитини, найважливіший регулятор його подальшої поведінки й відносин з людьми. Самооцінка, як повага до себе, своєї особистості, далека від зарозумілості й самовдоволення. Із усіх слів з початковим елементом "саме" самооцінка ближче всього до самоповаги.

Як правило, людина із завищеною самооцінкою не вміє ладити з навколишніми, не викликає в них симпатії до себе, стає замкненою і самотньою. Мало в кого виникає бажання зав’язувати контакти й дружити з нею. Можливо, вона зайво самовпевнена, у неї нерозумні вимоги до людей, не розвинена емоційна чуйність. Спілкування з такою людиною нікому не приносить задоволення . І звичайно така занадто самовдоволена людина, не здатна установити добрих і рівноправних відносин навіть із найближчими людьми, буває нещасним

Тією самою мірою знедоленою, схильною стати й людина із заниженою самооцінкою. Усі її страждання, проблеми, а іноді й неприпустимо загублене життя - це результат відсутності певної самоповаги. Вона не зуміла вчасно це усвідомити, не змінила відношення до себе, а батьки не допомогли їй вірно оцінити себе, свої позитивні якості й знайти гідне місце серед людей

Щаслива людина - це та, якій з дитинства вдається об’єктивно оцінювати свої гідності й недоліки, межу можливого, досягнення й промахи, самокритично їх аналізувати й знаходити шляхи для самовдосконалення. Вона живе в повній згоді зі своїм "я", що не заважає їй взаємодіяти з навколишніми. Вона легше переносить неприємності, тому що досить упевнена у собі й завжди може розраховувати на будь-чию допомогу, яку із вдячністю приймає

На щастя всіх нас, маленькій людині ніколи не пізно переоцінити себе й придбати об’єктивно високу самооцінку. Батьки мають безмежну любов, владу, можливості, щоб допомогти їй в цьому. Вони зобов’язані максимально сприяти соціальному розвитку власне "я" їхньої дитини. Саме на них лежить відповідальність за те, щоб "вкласти" у свою дитину відчуття самоцінності й почуття самоповаги.



Автор: uasol | Відгуки: 0 | Перегляди: 5173 | 15/12/2011 Діти і батьки - Виховання

Ссылка на статью:


Коментарій

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус  |  eng 
11.01.2021 13:57

У Вінниці від вибуху на території садочка постраждали діти

У Вінниці в понеділок в результаті вибуху невідомого пристрою на території дитсадка постраждали троє дітей.
11.01.2021 13:19

МОЗ оновило список "червоної зони": у ньому 78 країн

Міністерство охорони здоров'я віднесло 78 країн до так званої "червоної зони" за рівнем поширення COVID-19.
11.01.2021 13:16

НАЗК перекрило фінансування "Голосу" з бюджету 

Національне агентство з запобігання корупції призупинило державне фінансування для партії "Голос", вона розцінює це як тиск на себе.
11.01.2021 13:04

Суд скасував люстрацію голови міліцейського слідства часів Майдану: він знову збирався в МВС

Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
11.01.2021 11:40

Місія МВФ відновила роботу в Україні

Місія Міжнародного валютного фонду щодо першого перегляду програми Stand-by відновила свою роботу в Україні.
11.01.2021 11:22

Із нардепів-прогульників зняли 30 мільйонів штрафів – “слуга народу”

Верховна Рада за минулий рік зекономила для державного бюджету України 30 мільйонів гривень за рахунок штрафів для нардепів-прогульників.
11.01.2021 10:20

На Львівщині стався землетрус

10 січня у Львівській області стався землетрус магнітудою 2,9 за шкалою гхтера.
11.01.2021 09:55

Степанов розповів про тижневу динаміку COVID і залишки зразків

За минулий тиждень було виявлено 41 063 випадки захворювання на COVID-19 і госпіталізовано 15 110 людей, при цьому з лікарень виписали 15 882 людини.
Усі новини