У наші дні легенди й міфи прадавньої Греції й Рима читають рідко, перечитують того рідше, і мало хто згадає легенду про прекрасну Персефоне (інакше називаної так само Прозерпиною), дочки Зевса й...
У наші дні легенди й міфи прадавньої Греції й Рима читають рідко, перечитують того рідше, і мало хто згадає легенду про прекрасну Персефоне (інакше називаної так само Прозерпиной), дочки Зевса й Деметри, і похмурому Плутоні, володарі царства мертвих.
Плутон полюбив юну, життєрадісну Персефону, викрав її, відніс у своє підземне царство, і вона покинула б його назавжди, коли її знайшла матір, якщо б не встигнув Плутон розділити з нею плід пунічного яблука – гранату. У греків і римлян плоди й зерна гранату були символом шлюбу. Гранат красиво цвіте. Його плоди смачні. Однак славиться він тим, що не тільки гарний і смачний, але й приносить людині користь. Чому корисний гранат знають багато, при цьому і дуже давно. Ще прадавнім людям були відомі корисні властивості гранату. Вони використовували всі частини цього дерева: плоди, листи, кору, коріння. Багато рекомендацій сучасності про те, як використовувати ті або інші частини гранату, ідуть коріннями своїми в глибоку стародавність. Ще батько медицини, Гіппократ, радив гранатовим соком лікувати шлункові болі, кору плодів прикладати до ран для якнайшвидшого загоєння. Арабські ескулапи використовували гранат не тільки при шлункових розладах, але й від головного болю. Кора й коріння гранату використовувалося для вигнання з організму стрічкових гельмінтів. У наші дні народна медицина широко використовує властивості гранату, як, втім, і в прадавні часи. Із квітів і плодів гранату варять чудовий кровоспинний засіб. Білі перемички, якими усередині плода розділяються зерна гранату, додають у чаї для легко збуджених людей, яким потрібно заспокоїти нерви. Сушені кісточки гранату застосовують для полегшення клімактеричних станів. Відваром шкірки плодів лікують діареї. Відварами кори й квітів полощуть горло при ангінах і інших запаленнях. Розведений сік гранатового насіння добре допомагає при опіках: клінічні випробування підтверджують, що поверх рани утворюється скоринка, під якою дуже швидкими темпами йде загоєння опіку. Однак лікарі попереджають усіх, хто має намір лікуватися гранатовою корою й коріннями: ці частини гранату отрутні, що втримуються в них речовини дуже сильно підвищують тиск, відповідно, протипоказані в першу чергу гіпертонікам. Користь гранату безсумнівна. Крім того, що він застосовується в медицині до наших днів (наприклад, гранатовий сік дуже корисний для ослаблених хворих, тому що не тільки вгамовує спрагу, але й будить апетит, а так само містить безліч вітамінів), гранатовий сік використовується в кулінарії. Із гранатів варять варення, сиропи, готовлять із соку морозиво, приправи. Наприклад, у кавказькій кухні одна з найпоширеніших приправ – наршараб, уварений гранатовий сік. Однак найчастіше гранатові плоди їдять свіжими. Що вплинуло на цю традицію? Може бути, те, що плід гранату влаштований складно, і найпростіше, що можна приготувати з нього – це саме сік? До речі, ще одна з легенд про цей плід говорить, що зерняток усередині гранату рівно триста шістдесят п’ять, як днів у році. І, хоча таке припущення викликає інтерес, чи є "високосні" гранати, давним-давно доведене, що насправді зерен у гранаті значно більше: від чотирьохсот і до тисячі. Багатоликий, дуже корисний і неймовірно смачний фрукт – гранат – насправді є ягодою, як і кавун, і диня. У кулінарії він застосовується не тільки як складова частина блюд, але й у якості оригінальних доповнень. Дуже красиво виглядають блюда, найчастіше, салати, прикрашені гранатовими зернами. Багато, напевно, запитають, чи можна їсти кісточки гранату? Відповідь на це питання може бути тільки один: можна! Більше того, ті люди, які гранат їдять із кісточками, одержують не тільки задоволення від смаку гранату, але й безліч корисних речовин, які втримуються саме в кісточках. Так, наприклад, китайці й зовсім уважають гранатові кісточки, розтерті із цукром, чудовим засобом для підтримки чоловічої сили. Такий він, екзотичний плід гранат, корисні властивості якого безсумнівні.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.