Сьогодні депресивні й тривожні розлади займають одне з головних місць серед психічних захворювань. На початок цього століття вони склали близько 40% від загальної кількості зареєстрованих у світі психічних розладів.
При цьому відзначається, що зростає резистентність депресії до тих або інших лікарських засобів.
Що таке депресія
Депресія – цей психічний розлад, який супроводжується подавленим, тужливим і пригнобленим настроєм у комбінації з розладами мислення, руху й роботи внутрішніх органів. Депресія відноситься до групи афективних порушень, які характеризуються патологічними змінами настрою. Депресія зустрічається майже при всіх психічних захворюваннях, але проявляється вона по-різному.
Депресії мають тенденцію до повторення, тому негативно впливають на якість життя хворих. В основі депресії лежить зниження діяльності головного мозку за рахунок розвитку позамежного гальмування із крайнім виснаженням підкірки й пригнобленням усіх інстинктів.
Як проявляється депресія
Прості форми депресії характеризуються наступним ознаками: зниженим настроєм, руховим і психічним гальмуванням. Спочатку у хворих з’являється утома, смуток, підвищений стомлюваність, іноді – тривожність або злісна похмурість. Поступово до них приєднується незадоволеність собою й своїми діями. На них «накочує лінь», їм «не хочеться рухати ні рукою, ні ногою». Хворі вважають себе «негідними ні до чого вартого», їх залишає почуття радості й щастя, вони прагнуть до самітності. Сон стає неспокійним, порушується процес засипання, хворі погано їдять, їх турбують запори й постійний головний біль.
При наростанні ваги захворювання настрій ще більш погіршується й переходить в «чорну тугу». Особливістю цієї туги є її фізичне відчуття в грудях, у серці, у голові у вигляді «серцевого болю» або «важкого каменю».
При важкій депресії хворі нерухливі, подавлені, вираження обличчя скорботне або повністю відсутнє. Очі сумні, віка напівопущені, голос тихий, монотонний, розмовляють тихо, односкладово і як би із труднощами. Поступово думки про свою неповноцінність можуть приводити їх до думки про самогубство. Ці стани можуть раптово перериватися вибухом почуття розпачу, безвихідності зі стогонами, прагненням нанести собі каліцтво й схильністю до самогубства. Хворі втрачають у вазі, у них відзначається зниження артеріального тиску, порушення гормонального тла (імпотенція в чоловіків і припинення менструальної функції в жінок) і так далі.
Крім типових депресій бувають і інші їх прояви: «слізливі», «усміхнені», тривожні депресії і так далі.
Лікування депресії
Депресію лікують лікарськими препаратами, які так і називаються – антидепресантами. Вибір антидепресанту багато в чому залежить від форми депресії. Виділяють три групи антидепресантів:
з переважно психостимулюючим (збудливим) ефектом; із широким спектром дії, але з перевагою тимолептичного ефекту (поліпшують настрій); переважно із седативно-тимолептичним або седативним ефектом (заспокоюють і поліпшують настрій або просте заспокоюють).
Залежно від переваги в депресії тих або інших ознак підбирають антидепресанти з певним ефектом.
Проблема резистентності в лікуванні депресії
Під час лікування депресій у багатьох хворих виявляється резистентність (несприйнятливість) до того або іншого препарату, а часом і до всіх антидепресантів. Така резистентність зустрічається досить часто й іноді має серйозну проблему. У наш час резистентність до антидепресантів досить добре вивчена і її ділять:
на первинну або дійсну резистентність – про несприйнятливість, яка пов’язана з генетичними особливостями даного хворого (наприклад, зі зниженою чутливістю до них нервових закінчень) або з важким плином захворювання; на вторинну резистентність – ефект звикання (адаптації організму) до того або іншого препарату при його тривалому застосуванні; на псевдорезистентність, яка пов’язана з неадекватністю призначеного даному хворому лікування (неточність вибору препарату, недостатня його доза, доза, розрахована без обліку інших захворювань, наприклад, таких, які порушують усмоктування препарату); на негативну резистентність – підвищену чутливість до розвитку побічних ефектів при прийманні антидепресантів, виразність яких настільки висока, що доводиться скасовувати препарат.
Усі види резистентності взаємодіють. Наприклад, навіть якщо у хворих з первинною резистентністю вдалося добитися позитивного ефекту, надалі цей ефект може знизитися через приєднання явищ негативної резистентності внаслідок розвитку алергії до даного препарату.
Для того, щоб подолати резистентність хворих з депресією до антидепресантів, лікарі враховують безліч факторів: правильно ( відповідно до наявності тих або інших ознак захворювання) підбирають антидепресант, призначають його адекватні дози з урахуванням наявності у хворого тих або інших супутніх захворювань, підбирають найбільш підходящий для даного хворого спосіб уведення препарату. Для успішного лікування потрібно, щоб у крові хворого постійно підтримувалася концентрація антидепресанту, що перевищує певний мінімальний рівень. Тільки в цьому випадку лікування депресії буде ефективним.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
Сьогодні депресивні й тривожні розлади займають одне з головних місць серед психічних захворювань. На початок цього століття вони склали близько 40% від загальної кількості зареєстрованих у світі психічних розладів.
