А якщо навіть здогадуються про якесь неблагополуччя, то панічно бояться показуватися психіатрові. Усе це, безумовно, пов’язане із застарілими традиціями: психіатрія довго була одним з методів лякання й приборкання, як хворих, так і інакомислячих.

Психічні захворювання, їх види й поширеність

Психічні захворювання (щиросердечні хвороби, психози) – це хвороби головного мозку, характерні тільки для людини. Проявляються вони різноманітними розладами психічної діяльності, як продуктивними, тобто виникаючими понад звичайну психічну діяльність (наприклад, поява якихось ідей, які повністю захоплюють людину - марення, галюцинацій – хворі бачать, чують або відчувають те, чого насправді немає), так і негативними (випадання або ослаблення психічної діяльності), а також загальними змінами особистості.

Установити дійсну кількість хворих психічними захворюваннями дуже важко, тому що не всі вони звертаються за психіатричною допомогою. У наш час встановлене, що до 40% населення мають ознаки якого-небудь порушення психічної діяльності. Психічно хворі, що потребують регулярної психіатричної допомоги (у нашій країні це диспансерне спостереження в умовах психо-неврологічних диспансерів), становлять близько 5% населення, а важкі психічно хворі, лікування яких повинно проводитися в психіатричній лікарні, становлять до 0,6 % населення.

Існує безліч класифікацій психічних захворювань. Але в основному всі психічні захворювання можна умовно розділити на три великі групи: ендогенні, екзогенні й порушення психічного розвитку.

Екзогенні психічні захворювання

До екзогенних психозів відносять психози, які виникли під впливом зовнішніх факторів, тобто факторів навколишнього середовища. Такі психози можуть виникнути під впливом інфекцій, інтоксикацій (впливу отрут, що потрапили в організм ззовні, наприклад, алкоголю, наркотиків і так далі або вироблених самим організмом при різних захворюваннях), різних захворювань внутрішніх органів (серця, печінки, нирок), ендокринних захворювань. Особлива група психічних захворювань екзогенного походження – реактивні психози, причиною яких є гострі психічні травми й тривалий психічний вплив, що травмує, на людину.

До екзогенно-органічних психозів відносять психози, які сформувалися на тлі травми, пухлини або якогось перенесеного захворювання, що викликало невідновні зміни з боку головного мозку зі зміною його структури.

Ендогенні психічні захворювання

До ендогенних відносять психози, у розвитку яких велике значення надається спадкоємним факторам, хоча їх природа й шляхи передачі в спадщину залишаються не повністю вивченими. Цей спадкоємний фактор у силу властивих йому механізмів розвитку або під впливом якихось зовнішніх провокуючих впливів може реалізуватися у хворобу, а може так і залишитися не введеним у дію й передатися наступному поколінню. До таких захворювань відносять шизофренію (психоз, при якому порушення психіки сполучаються зі схоронністю інтелекту і ясною свідомістю), маніакально-депресивний психоз (МДП – періоди радісного й подавленого настрою, що чергуються) і шизоаффективні психози, які є як би проміжним станом між шизофренією й МДП.

Існують і такі види психозів, які не можна віднести ні до групи екзогенних, ні до групи ендогенних захворювань. Так, в основі деяких старечих психозів (наприклад, хвороби Альцгеймера) лежить тісне переплетення того й іншого факторів. До особливих видів психозів відносять зміни психіки при епілепсії. Усі ці захворювання віднесені в групу ендогенно-органічних захворювань – ця назва говорить про те, що крім спадкоємної схильності в таких хворих існують зміни в структурі головного мозку.

Інші психічні й прикордонні захворювання

До патології психічного розвитку відносяться розумова відсталість, затримка психічного розвитку й викривлення психічного розвитку (наприклад, аутізм – хворий «іде в себе» і зовсім не контактує з навколишнім світом).

До розладів особистості відносять психопатії – аномалії або каліцтва характеру, які проявляються з дитинства, відрізняються сталістю й заважають людині адаптуватися в суспільстві.

Нарешті, є ще одна група захворювань, які називаються прикордонними, тобто вони не є істинно психічним захворюванням. До них відносять неврози (хронічні розлади нервової системи, що виникли під впливом стресів) і акцентуації ( тобто загострення або випинання певних рис) характеру. Відмінності між психопатіями й акцентуаціями характеру полягають у тому, що останні мають менш виражений характер, що дозволяє адаптуватися в суспільстві, згодом акцентуірованні риси характеру можуть згладитися. Акцентуації характеру найчастіше розвиваються в період становлення характеру («гострі» риси характеру в підлітків нікого не дивують). Особливості характеру при акцентуаціях можуть проявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, наприклад, коли «хтось стане на улюблену мозолю».

У наш час психіатрія більше не займається каральним функціями, тому не варто боятися консультації психіатра, адже він може реально допомогти хворому, що страждає психічним захворюванням.

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: