Нав’язливі думки - це один із проявів неврозів, розладів нервової системи, що виникають під впливом стресів і високих нервово-психічних навантажень.
Неврози можуть проявлятися по-різному, залежно від характеру й особливостей нервової системи людини.
Що таке невроз нав’язливих станів і його види
Невроз нав’язливих станів проявляється появою різних нав’язливих станів (обсессій) – думок, страхів або дій. Нав’язливості виникають незалежно й всупереч бажанню людини, притому непереборно й відрізняються сталістю. Хворі ставляться до навяз’зивих думок критично, розуміють їх хворобливий характер і безглуздість, але звільнитися від них не можуть.
На перший план можуть виступати або нав’язливі думки, сумніви, побоювання, спогади, або нав’язливі страхи (наприклад, страх відкритого або замкненого простору, страх почервоніти і так далі), або нав’язливі дії (миття рук, обкусивання нігтів, висмикування волосся, почісування, розтирання шкіри і так далі).
Люди, схильні до цього виду неврозів, мають розумовий тип вищої нервової діяльності й специфічні тривожно-недовірливі риси характеру й відрізняються підвищеною боязкістю перед усім новим і незнайомим. Вони вірять у прикмети й самі для себе створюють чіткі правила поведінки, які обгороджують їх від неприємностей. Вони мають хворобливу пристрасть до досконалості, що створює їм великі труднощі в роботі й в особистому житті, тому що вони приділяють багато уваги другорядним деталям, не вловлюючи головного завдання. Для них також характерні такі риси характеру, як прямолінійність, упертість, скнарість, надмірна сумлінність, нерішучість. Це так званий психастенічний тип особистості.
Нав’язливі думки як один з видів неврозу нав’язливих станів
Нав’язливі думки можуть мати різний зміст, наприклад, думки злочинні, блюзнірські, святотатські, не відповідні до загальноприйнятої моралі, у формі докорів совісті за вчинок, сорому за своє тіло ( за повноту, ріст, незграбність та інше), різних припущень, пояснень і так далі. При нав’язливих думках у хворого постійно присутнє відчуття їх нав’язанності, але він прекрасно розуміє, що нав’язливі думки беруть початок у ньому самому ( на відміну від хворого шизофренією, який упевнений, що думки в його голову поміщає або «наводить» хтось інший). Тому що зміст нав’язливих думок важкий для хворого або просто позбавлен всякого змісту, він намагається боротися з ними.
Проявляються нав’язливі думки, насамперед, у пошуку або хворобливому мудруванні, для позначення якого в психіатрії існує термін «щиросердечна або розумова жуйка». Мудрування проявляється в нав’язливому прагненні знову й знову вирішувати непотрібні й навіть безглузді питання, наприклад, чому сонце світить, чому стіл стоїть на чотирьох ніжках, чому крейда біла, а права рука називається правою і так далі. Іноді нав’язливі думки спочатку не є насильницькими й далекими для хворого, вони з’являються періодично й не викликають тривоги. Згодом такі думки стають постійними, від них неможливо звільнитися.
Одним з видів нав’язливих думок є нав’язливий рахунок, який виражається в нав’язливім прагненні точно рахувати й утримувати в пам’яті кількість пройдених кроків, будинків або стовпів на вулиці, автомобілів, що проїжджають, і так далі. Деякі хворі розкладають на склади слова й цілі фрази, причому слова в цих фразах підбирають так, щоб у них утримувалося парна або, навпаки, непарна кількість складів.
Можуть з’являтися й нав’язливі пригадування, які виражаються в нав’язливому прагненні пригадувати, наприклад, зовсім непотрібні терміни, імена героїв у художніх творах.
Нав’язливі думки можуть бути байдужними по своєму змісту (мудрування, нав’язливий рахунок, нав’язливі пригадування, розкладання слів на склади та інше) і образні, що відрізняються тяжким для хворого змістом (наприклад, неприємні спогади й думки).
Як протікають нав’язливі стани
Плин нав’язливих станів характеризується коливаннями від майже повного зникнення до значного посилення. Зниклі нав’язливі думки можуть через тривалі проміжки часу виникати знову. В окремих випадках нав’язливі думки можуть переходити в марення – сукупність ідей і уявлень, не відповідних до дійсності.
Нав’язливі стани можуть бути ознакою не тільки неврозів, але й інших захворювань, наприклад, в’ялотекчей шизофренії, маніакально-депресивного психозу, у такому випадку вони називаються неврозоподібними.
Дуже рідко зустрічаються нав’язливі думки на тлі подавленого настрою при старечому слабоумстві, які проявляються у формі нав’язливих спогадів дуже важкого змісту.
Як позбутися нав’язливих думок
Насамперед, необхідно виключити фізичні й психічні перевантаження, конфлікти, стреси. Якщо нав’язливі думки стали постійними, те, безумовно, необхідно звернутися до фахівця – психіатра. Не варто цього боятися, потрібно пам’ятати, що чим раніше почати лікування, тим воно буде ефективніше.
Для лікування нав’язливих станів застосовують комплексне лікування: медикаментозне ( у вигляді різних комбінацій психотропних препаратів), психотерапевтичне (із застосуванням різних методик), фізіотерапевтичні процедури (електрофорез із лікарськими препаратами, електросон, водні процедури і так далі), лікувальну гімнастику.
Нав’язливі думки найчастіше є наслідком особливостей характеру, які найкраще піддаються корекції в дитинстві.
У суботу, 6 березня, в Україні хмарно з проясненнями, вночі та вранці, крім північних та більшості західних областей, помірний сніг, на півдні з дощем, у східних, Кіровоградській та Дніпропетровській областях місцями значний сніг; вдень без істотних опадів.
Нав’язливі думки - це один із проявів неврозів, розладів нервової системи, що виникають під впливом стресів і високих нервово-психічних навантажень. 
