Ендемічний зоб був відомий лікарям стародавності. Його розвиток зв’язувався із проживанням у гірській місцевості й недоброякісністю питної води. Для лікування зоба використовувалися морські водорості, морська сіль і оперативні методи. Протягом останніх ста років ендемічний зоб широко досліджувався в різних країнах, що привело до створення методів профілактики й лікування цього захворювання.

Що таке ендемічний зоб і причини його розвитку

Ендемічний зоб (ендемія – постійне існування хвороби в якій-небудь місцевості) – це захворювання, що характеризується збільшенням щитовидної залози й різними клінічними проявами. Захворювання вражає населення певних географічних районів з недостатністю йоду в навколишньому середовищі.

Ендемічний зоб є найпоширенішим захворюванням щитовидної залози. Це захворювання поширене як у гірських, так і в рівнинних районах. У нашій країні районами ендемії є верхів’я Волги, Урал, Північний Кавказ, Алтай, ряд районів За Байкалом й Далекого Сходу, долини великих сибірських рік. Ці райони відрізняються недостатністю йоду в біосфері. Район уважається ендемічним, якщо більш 10% населення мають ознаки зоба. Ендемічний зоб частіше зустрічається в жінок, але в районах важкої ендемії він спостерігається також часто й у чоловіків.

Причиною розвитку ендемічного зоба є дефіцит йоду в біосфері. Крім йодної недостатності, у вогнищах ендемії зоба існує ряд факторів, що сприяють прояву й розвитку зоба. Це й вступ в організм різних струмогених речовин (природні струмогени – це всі види капусти, ріпа, салат, кукурудза) і йоду в недоступній для усмоктування формі, спадкоємні порушення йодного обміну, що приводять до відносної йодної недостатності (підвищене виведення йоду нирками, прискорений розпад йоду в організмі), бактеріальне й глистяне забруднення місцевості, різні фізіологічні стани, що послабляють організм (пубертатний період, вагітність, годівля дитини грудьми і так далі), деякі хронічні захворювання, дефіцит у навколишньому середовищі й продуктах харчування деяких мікроелементів.

Йод необхідний організму для синтезу гормонів щитовидної залози - тироксину й трийодтиронину. Постійний дефіцит йоду відбивається на функції щитовидної залози, яка може підвищуватися або знижуватися під впливом різних факторів. Можлива також нормальна функція щитовидної залози.

Ознаки ендемічного зоба

Ці ознаки визначаються формою й величиною зоба, а також функціональним станом щитовидної залози. Хворі звичайно скаржаться тільки на косметичні незручності. Іноді турбує також почуття тиску на область шиї, у жінок це особливо помітно в період менструації й стресів.

Виявляються дифузійна, вузлова й змішана форми зоба. При дифузійній формі залоза збільшена рівномірно в обох частках, вона еластична, добре рухлива при ковтанні, безболісна при промацуванні.

Вузлова форма характеризується наявністю одного або декількох вузлів, різних по розмірах. При промацуванні визначаються вузли різної щільності й рухливості. Іноді величина й положення зоба такі, що викликають здавлювання сусідніх органів (трахеї, стравоходу, кровоносних судин). Порушення кровообігу, зв’язані зі здавлюванням судин можуть приводити до розширення судин шиї й передньої поверхні грудної клітки, що частіше спостерігається при за грудному зобі й супроводжується ознаками здавлювання прилеглих нервів.

Функціональний стан щитовидної залози в більшості випадків еутиреоідне (з нормальною функцією), однак тривале існування зоба може приводити до зниження функції щитовидної залози (гіпотиреозу). У районах легкої й середньої ендемії можна зустріти ендемічний зоб з підвищеною функцією щитовидної залози (гіпертиреозом). При нормальній функції щитовидної залози нерідко розвиваються ознаки «зобного» серця, з порушенням кровообігу й подиху.

Ендемічний зоб може ускладнитися струмітом (запаленням тканини зоба), крововиливом у зоб, звапнінням зоба. У деяких випадках відбувається переродження зоба в злоякісну пухлину.

Діагностика ендемічного зоба

Діагноз ставиться на підставі того, що хворий проживає в ендемічнім районі, на даних огляду лікаря й підтверджується даними лабораторних (досліджуються гормони крові), ультразвукових досліджень ( у тому числі із проведенням пункційної біопсії під контролем УЗД й наступним лабораторним дослідженням пунктата), а також досліджень за допомогою радіоактивного йоду - радіоізотопного сканування.

Лікування ендемічного зоба

Лікування залежить від форми зоба, функціонального стану щитовидної залози й супутніх захворювань. У випадку дифузійного зоба при невеликому ступені збільшення щитовидної залози ефективні препарати йоду, їх призначають переривчастими курсами. Якщо позитивного ефекту немає, лікування припиняють, тому що тривале застосування великих доз йоду може привести до гіпертиреозу (підвищенню функції щитовидної залози). У цьому випадку, а також при зниженні функції щитовидної залози призначають гипотиреоїдні гормони. Їх призначають індивідуально, залежно від віку хворого й наявності в нього порушень із боку серцево-судинної системи. Лікування триває кілька місяців або навіть років і припиняється при досягненні ефекту.

При великому зобі, що супроводжується здавлюванням органів шиї й іншими порушеннями, показане оперативне лікування.

Профілактика ендемічного зоба полягає в застосуванні в районах ендемії йодованої повареної солі. Солити їжу необхідно після готування. При нагріванні йод випаровується.

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: