Не варто сприймати цю статтю, як точне керівництво до дії. У ній я прагну поділитися своїм досвідом і досвідом моїх знайомих. Я сформулюю кілька загальних порад, які, проте, чи навряд зможуть охопити все, що вам буде необхідно. Як і в будь-якій іншій країні, різні організації й навчальні заклади Німеччини мають, крім загальних стандартів, якісь свої (офіційні й негласні) правила. Кожний інститут або університет Німеччини, відповідно, свої особливості процесу навчання, оформлення документів і необхідні умови для одержання вченого ступеня. Про них вам доведеться дізнаватися самим: або на самому ранньому етапі пошуку інформації й ухвалення рішення, або вже потім, у процесі роботи.

Коли рішення прийняте, і ви чітко знаєте, чого прагнете, вас очікують сім базових кроків на шляху до мети. Варто відзначити, що звичний для пострадянського простору вчений ступінь кандидат наук у Німеччині ( як і в багатьох інших країнах) дорівнює до Ph. D. - докторові філософії ( під філософією тут мається на увазі узагальнене поняття наук взагалі). Існують учені ступені доктор медицини, права й інші.

Крок перший. Пошук інформації. Вибір вузу для вступу в аспірантуру в Німеччині.

Інтернет. Сучасному студентові або молодому вченому, що прийняв рішення працювати над дисертацією в Німеччині, чи навряд потрібно розповідати про практично необмежені можливості інтернету. Тим більше, що зараз у Німеччині кожний навчальний заклад, вартий уваги, має свій сайт, де надані більш-менш докладні відомості про те, чим тут займаються, про наукові групи і їх співробітниках, про публікації, про спільну роботу з іншими інститутами, контактна інформація й багато чого іншого. Головне, що можна знайти на сайтах – анонси Ph. D. позицій. Крім того, існує безліч сайтів, де вивішують оголошення про проходження практики Ph.D.

Особисте спілкування. Імовірно, ваш науковий керівник, викладачі, співробітники й просто студенти кафедри або факультету в цілому, співробітничають із колегами за кордоном. Поцікавтеся в них, чим саме вони займаються, чи існує можливість потрапити туди в аспірантуру, які вимоги пред’являють. Попросіть дати контакти конкретної людини, чия робота або дослідження вас зацікавили. На етапі збору інформації потрібно довідатися, якою мовою вам потрібно бути навчатися. Знання англійської мови майже завжди є обов’язковою умовою. Логічно, що знання німецької теж потрібні, хоч і не завжди є необхідною умовою. У Німеччині є так звані міжнародні аспірантури, де спочатку буде досить англійського.

Крок другий. Подача документів до закладу.

Коли інформація отримана, рішення вступити в аспірантуру в Німеччині прийняте, приходить час збирати необхідні документи. Звичайно, список усього того, що потрібно надіслати разом із заявою й анкетою, є на сайті інституту або, безпосередньо, в оголошенні. Звичайно потрібні копії шкільного атестата й університетського диплома із завіреними перекладами на англійську або німецьку мову, довідки про проходження мовних курсів. Наявність дипломів і грамот, наукових нагород і іменних стипендій можуть стати гарним доповненням. Дуже корисно заздалегідь налагодити контакти з людиною, відповідальною за вашу аспірантуру й приймання документів. Зазвичай, ці люди охоче відповідають на виникаючі питання й, у випадку якихось проблем, намагаються знайти компроміси.

Крок третій. Співбесіда із представником вузу

Інтерв’ю не є обов’язковим для всіх вузів. Іноді особиста співбесіда може бути замінена телефонною. При телефонній співбесіді, як правило, є присутнім кілька людей – ваші потенційні наукові керівники, людина, відповідальна за аспірантуру, інші зацікавлені особи. Якщо було прийняте рішення побачити вас особисто, вам дадуть запрошення для відкриття візи. Досить часто поїздка на інтерв’ю фінансується стороною, що запрошує. У цьому випадку збережіть всі квитанції, проїзні документи – вам потрібно буде пред’явити їх. Ретельно підготуйтеся до інтерв’ю. Вам, швидше за все, потрібно буде зробити доповідь про свою наукову працю (наприклад, по темі університетського диплома або останніх публікацій). При підготовці презентації врахуйте, чорно-біла презентація з великим числом формул, таблиць, заплутаних схем не приверне увагу людини що перший раз зіштовхнулася з вашою роботою. Вдало вставлений жарт, упевнене відкрите обличчя, зацікавленість у темі доповіді допоможуть розрядити обстановку й додадуть вам плюсів. Німці – народ досить розкріпачений і доброзичливий. Будьте готові коротенько розповісти про себе, своє навчанню, про те, чим любите займатися у вільний від роботи час. Після доповіді вам будуть ставити запитання, наприклад, про навички й уміння ( іноземні мови, мови програмування і т.д.). Заздалегідь продумайте, чи прагнете ви займатися однієї конкретною темою. Буде непогано, якщо ви назвете 2-3 наукових групи, з якими ви прагли б і могли б працювати. І пам’ятайте, не тільки вас вибирають, але й ви повинні ретельно придивитися до свого потенційного керівника, зрозуміти систему його роботи з аспірантами, оцінити, чи здатні ви будете одержувати результати з такою людиною.

Крок четвертий. Навчання в аспірантурі.

Отже, вас прийняли в аспірантуру. Наскільки легко вам буде влаштуватися на новому місці, залежить від особливостей обраного інституту. У моєму випадку, уся організаційна робота лягла на плечі спеціального секретаря. Мені запропонували квартиру, допомогли зареєструватися й продовжити візу, оформити медичну страховку, відкрити рахунок у банку. Мені організували робоче місце з урахуванням моїх побажань. Досить часто буває, що все це доводиться проробляти самостійно, але у вашому новому оточенні обов’язково найдеться людина, яка дасть розумні поради. Постарайтеся відразу знайти загальну мову з тими аспірантами, які вже провчилися якийсь час. Їхній досвід може виявитися дуже корисним. Умови роботи з науковим керівником і співробітництво з іншими вченими практично завжди залежить від характеру самого керівника. У деяких випадках вам необхідно буде відвідувати лекції, а іноді й самому викладати ( найчастіше, вести практичні заняття в студентів).

Крок п’ятий. Написання дисертації. Робота з документами.

Отже, підходить час написання й оформлення самої дисертації. Найкраще заздалегідь довідатися, які вимоги існують для того, щоб вас допустили до захисту. Цю інформацію можна знайти на сайті вашого навчального закладу або довідатися в деканаті вашого факультету. Швидше за все, за час роботи над дисертацією будуть проходити захисти інших аспірантів. Радьтеся з ними, запам’ятовуйте особливості організаційного процесу. Вам буде необхідно роздрукувати дисертацію в декількох екземплярах, підписати папери (наприклад, про те, що раніше ви ніде цю роботу не захищали), надати переклад вашого університетського диплома. Довідайтеся, хто буде входити у вашу комісію, чи можете ви самі вибирати її членів. У цьому випадку вам, імовірно, буде потрібно познайомитися із цими людьми, принести акуратно оформлений екземпляр дисертації, домовитися про зручну для них і для вас дату самого захисту. Найкраще не відкладати збір інформації «на потім». Особливо це стосується тих університетів, де між подачею документів і самим захистом повинно пройти кілька місяців.

Крок шостий. Захист дисертації в Німеччині.

Чи потрібно говорити, що й сам захист проходить по-різному в різних місцях? У моєму випадку було дві частини: перша, публічна, де я робила доповідь про зроблену роботу, а будь-який присутній в аудиторії міг задати мені питання на цю тему. Друга частина вже закрита, на ній мали право бути присутнім тільки члени комісії, які приймали екзамен із двох предметах, відмінних від теми моєї дисертації. В інших університетах після доповіді всі можуть залишитися в аудиторії, але запитання ставлять тільки члени комісії. Існують і свої правила, як оформити саму доповідь. Після всього цього проходить закрита нарада комісії, де без вас винесуть рішення й оцінять вашу роботу. І далі, після оголошення результатів… можете приймати поздоровлення!

Крок сьомий. Святкування захисту дисертації.

Самий приємний крок. Після зробленої роботи ви заслужили гарне свято! Вам обов’язково розкажуть, які традиції святкування цієї події є у вашому навчальному закладі. Десь святкують відразу після захисту, десь – після вручення диплома. Друзі, що ще не захистилися, повинні будуть зробити вам «докторський капелюх», прикрашену різними дрібничками відповідними вашій науковій праці й хобі. Можливо, ці ж друзі прокотять вас по вулиці в смішному візку з повітряними кулями і яскравими картинками, фотографіями. В Університеті Геттінгена обов’язково потрібно залазити на фонтан «Дівчинка з гусаками», поцілувати холодну щічку дівчинки Лізи й подарувати їй квіти. Це свято для того, щоб розслабитися після тривалої завзятої роботи й стресу. Обов’язково скористайтеся цією можливістю – враження незабутні!

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: