Чи прагнуть вони працювати, щоб мати гроші або ж для того, щоб робити кар’єру; чи повинні вони в професійному житті демонструвати свою жіночність? Це принципові питання для кожної працюючої жінки. Від відповіді на них залежить, чи будуть вони у своїй професійній діяльності щасливі чи ні, чи будуть вони нею задоволені або будуть відчувати себе постійно "експлуатованими". Дотепер не стихають скарги про "невдячні фірми", які "засовують" відданих співробітниць на задній план після того, як вони віддали фірмі кілька десятиліть. На чому ж засновані подібні скарги? Результати проведених досліджень, показали, що приблизно після десяти років роботи в кожної жінки відбувається зупинка. Деякі з них уже виявили свої ділові якості, починаючи в якості секретарки, дійшли до посади керівника середньої ланки й досягли до цього часу 35-літнього віку. Інші ж найчастіше не зробили ніякої кар’єри, а ретельно й віддано працювали на посаді секретарки або діловода. Отже, ми маємо дві групи працюючих жінок.У першу групу входять жінки, які незалежно від свого бажання або здатностей не зробили ніякої кар’єри. Більшість із них у віці 25-30 років вийшли заміж, однак продовжували працювати. Це ті жінки, які строго розділяють свою професію й особисте життя. Усе це означає, що вони живуть подвійним життям: на роботі вони не прагнуть допустити поганих слів про себе й працюють іноді до знемоги. Удома ж вони повинні опікуватися про дітей і обслуговувати чоловіка. Тому що подібне тривале навантаження витримує не кожна жінка, то приходить час, коли вона починає здавати як вдома, так й на роботі. Якщо ж жінка щасливо працює більше 20 років на фірмі й тим часом досягає того віку, у якому уже офіційно не святкуються дні народження, тоді ситуація знову змінюється: діти виросли й пішли з будинку, подружнє життя перетворилося в малозначний ритуал і на роботі суцільна рутина, тому що вона всі свої професійні обов’язки вже давно знає назубок.

Якщо чоловік не заробляє стільки, щоб можна було підтримувати відповідний життєвий рівень, дружина продовжує трудитися ще близько 15 років. Шеф задоволений тим, що має надійного працівника, однак тримає її на "короткому ланцюгу", особливо у фінансових питаннях. І от така жінка одного чудового дня досить обґрунтовано говорить про те, що все життя проробила на фірмі й одержує менше грошей, чим молоді співробітниці, яку маленьку пенсію вона буде одержувати і т.д.
   Жінки другої групи зробили кар’єру. Через десять років роботи вони досягли посади керівників відділів, їх поважають. Колеги чоловіки говорять про них із замилуванням: "Вони такі розумні, як чоловіки!" И саме тут заритий собака. Усі ці жінки поводилися як чоловіки й заперечували (навіть перед самими собою) свій жіночий початок. Вони були трохи холодні, строго одягалися й деякі з них сприймали навіть як образу, якщо чоловік робив їм на роботі компліменти, зауважуючи, як добре вона виглядає. Від таких "порушників правил гри" намагалися триматися подалі! Опитування жінок у віці близько 45 років з’ясували, що багато хто з них зробили для себе відкриття, що шокує: зненацька їм стало ясно, що як жінки вони все проґавили в житті. У них немає ні чоловіка, ні дітей, ні родинного життя й взагалі їх життя - це життя без емоційних сплесків, життя "безстатевої робочої бджоли". Чи так повинно було бути? У чи цьому полягає сенс життя? 25 жінок, учасниць дослідження, до цього переживання віднеслися однаково: вони встановили собі мораторій на кар’єру, стали не такими активними в роботі й уперше протягом майже одного року міркували про своє життя. Цей розумовий процес привів їх до однакового результату: вони вирішили надалі "бути жінками" і поводитися відповідним чином. Вони - уперше у своєму житті! - визнали себе жінками й радикальним чином змінили поведінку.15 з 25 опитаних вийшли заміж за чоловіків, які були щонайменше на 10 років старіше їх. І все це для того, щоб хоч і із запізненням, але все-таки пожити родинним життям. Інші 10 учасниць дослідження залишилися на самоті. Однак усі 25 опитаних стали відвідувати салони краси, використовувати косметику, модно й підкреслено жіночно одягатися. Завдяки цьому покращилися їхні комунікаційні здатності, вони почали більше подобатися своєму оточенню. І всі чоловіки з їхнього професійного середовища із упевненістю заявили: "Такими ви нам подобаєтеся більше!" Наслідки цієї зміни в професійному відношенні були дивними. Крок за кроком ці жінки почали делегувати свої повноваження іншим і виробляти рішення разом з тими чоловіками, які перебували в їхньому підпорядкуванні. Вони перестали опікуватися про кожний дріб’язок, що дало можливість планомірно продовжувати свою кар’єру до рівня керівництва фірми! З націлених на успіх фахівців вони перетворилися в керівників. Цьому сприяло те, що вони змогли затвердити себе як жінки й знайти свою індивідуальність. Щоб жінці вдавалося бути одночасно гарним працівником і привабливою жінкою, її чоловік повинен взяти на себе певну частку навантаження у вихованні дітей і веденні домашнього господарства. Не можна позбавляти її шансу самореалізації відповідно до її власних уяв. Цьому може прекрасно сприяти робота (включаючи й прагнення зробити кар’єру) або навчання. Усе більш часті спроби уявляти подружнє життя як дійсне партнерство, у якому чоловік у відомому сенсі відіграє роль "домашнього хазяїна", можна розглядати як підбадьорюючу ознаку. Проблеми емансипації можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями чоловіків і жінок!

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: