“Якщо прагнеш мати стільки грошей, скільки раніше не мав, тобі прийдеться займатися тим, чим раніше не займався”.
Для більшості вчорашніх школярів і студентів слово “гарна робота” звучить як ворота раю, що відкриваються у світ нових незвіданих можливостей. Самостійність. Незалежність. Самовираження. Розвиток особистості. Стабільність. Але, на жаль, за все в цьому житті потрібно платити. Придивившись, учорашній студент із подивом виявляє, що гадана стабільність і незалежність виявляється залежною від фінансового стану й політики компанії, на яку він працює. Що самостійність у цьому випадку є лише мірило стосовно власних старих батьків. Що самовираження й розвиток особистості залежить від поточних потреб компанії-роботодавця. Ще одне неприємне відкриття, яке робить учорашній студент – тут не прагнуть платити тобі за роботу й сприймають це лише як змушений захід підтримки бізнесу. Навпаки, основна формула бізнесу: “Навіщо платити, якщо можна не платити?” Якщо ви – великий фахівець і в добрих стосунках з роботодавцем, то рано або пізно почуєте від нього, що сама велика вдача в спілкуванні з вами – це те, що він знайшов такого класного фахівця з такою вигідною ціною.Дуже добре така тенденція простежується в регіонах, де власник бізнесу, як правило, “цар і бог” для своїх найманих співробітників – хочу плачу, не хочу – не плачу. Про те, скільки років і зим буде тривати от цей його бізнес, він не думає. По суті, він може будь-який інший такий же організувати в будь-який момент часу. Взагалі-то він прагне купити машину, побудувати дачу, відправити сина вчитися в Москву. До речі, як думаєте, якщо ви усе ще працюєте в такій організації – це для вас стабільна робота, на якій ви протримаєтеся хоча б пару-трійку років? Крім того, є таке поняття як “сезонний робітник” – вас наймають на якийсь сезон або спецпроект, із задоволенням використовують, потім раптово звільняють по яких-небудь надуманих причинах. Оплата найманої праці з віком зменшується, а не збільшується, як резонно було б припустити. А до пенсії взагалі досягає нульової позначки. Хоча людина відробила все життя й придбала чималий досвід (послухайте наших пенсіонерів – вони праві в тому, що вловили ідею цієї несправедливості. Але, у більшості випадків, так і не зрозуміли – “чому”). Але головне – немає свободи. Звичайний робочий день звичайного найманого службовця – це 12-годинний марафон, що включає переїзд до місця роботи й шлях, властиво, додому. Половина життя. Немає свободи в будь-який час року зірватися й поїхати на тиждень-два, скажемо, до друга у Швейцарію. Просто так, на лижах покататися… Немає свободи без шкоди для власного гаманця сказати своєму роботодавцеві “ні”, якщо він затіяв проект, що губить твою ділову репутацію. Немає свободи займатися тим, що тобі потрібно й цікаво. Немає можливості одержати за свою працю стільки, скільки ти реально заробляєш. Наприклад, створивши один раз для свого хазяїна за зарплату якусь послугу, ти втрачаєш право володіння нею, а твій хазяїн багаторазово перепродає твою працю, одержуючи чималий прибуток. І, нарешті, немає можливості не працювати взагалі. Зрозумівши всю “несправедливість” свого положення, саме на цьому самому місці колишній найманий робітник, як правило, вирішує відкрити свою власну практику ( як приватний фахівець) або побудувати свій власний бізнес. Безумовно, про організаційну модель бізнесу можна говорити годинами, але це не ціль даної статті. Зупинимося на психології…Сама велика і неприємна несподіванка для колишнього найманого робітника полягає в тому, що його установки, правила і його придбаний досвід більше не діють. Навіть навпаки – приносять збитки. По-перше, він звик керуватися чиїмись оцінками – прагне “вибудувати фасад” своєму бізнесу, замість того, щоб рахувати гроші й діяти зсередини. Критика можливих ділових партнерів, потенційних клієнтів і інших “особливо розумних” особистостей збиває його. Адже він звик вірити авторитетам, читати класиків, ходити на збори й посилатися на джерела. Порада отут може бути тільки одна – отримувати фундаментальну освіту по питаннях, що цікавлять: керування, інвестиції, бухгалтерія, маркетинг, вивчати досвід успішних бізнесменів. Звичайно ж, застосовуючи все це на практиці. Але особливо коштовною якістю в бізнесі є мистецтво продажів. Продавати свої послуги – це не значить надати пишне “резюме” клієнтові (він не роботодавець, і його цим не здивуєш), це значить – показати йому явну вигоду від твоєї послуги, одержати з нього гроші (які забезпечать тобі належний прибуток) і забезпечити його послугою або товаром у заявлений термін із заявленою якістю. В ідеалі, якщо клієнт звернеться до вас сам за чиєюсь рекомендацією. В Інтернеті маса сайтів, які заповнені заявами про чудові властивості продаваної хазяями продукції, але мало де є вказівка на те, чому ж ця продукція може бути очевидно вигідна клієнтові. Не корисна, а саме вигідна. Якщо бачите вищезгаданий розклад, то будьте впевнені – такий бізнес затівали колишні наймані робітники, білі комірці, інтелігентні менеджери, що одержали гарний утвір і прагнуть його тепер продемонструвати. Як правило, це досить молоді люди (20-25 років), для яких даний бізнес – перший, і який вони сприймають як якусь захоплюючу гру. По-друге, найманий робітник звик працювати від зорі до зорі, тобто особисто займатися всіма своїми справами – а не передоручати повноваження кваліфікованим фахівцям, розставляючи їх по місцях. Йому складно зрозуміти, що вартість його особистого часу набагато вище, чим вартість часу його найманих робітників. За цей час йому потрібно вирішувати досить серйозні організаційні питання, що включають й питання розширення збуту, а не вправлятися в інтелектуальному змаганні зі своїми ж фахівцями. По-третє той, хто був найманим працівником, керується насамперед бажанням заробити грошей і при цьому відчути себе крутим і безроздільно вільним, але саме цього бажання явно недостатньо, для того, щоб побудувати успішний бізнес. Найбільш успішним бізнес стає тільки тоді, коли він реально корисний і вигідний максимально великій кількості людей. І, по-четверте, під словом “бізнес” колишній найманий робітник розуміє конкретну фірму або організацію, яка займається конкретною справою. У той час як бізнес є впорядкована сукупність предметів, організацій або людей, що забезпечують постійно наростаючий грошовий потік без твоєї особистої участі. Якщо ви фахівець зі своєю командою, що самостійно надає власні послуги, то у вас – приватна практика, а не бізнес.Отже, із психологічної точки зору, якщо ви вирішилисялтаки побудувати свій власний бізнес або приватну практику, вам чесно прийдеться відповісти на наступні питання: - чи є у вас ідея щодо того, який товар і послугу ви прагнете запропонувати? - чи є у вас потенційні клієнти, готові купити цю послугу? - який на неї реальний попит, чи буде він знижуватися, підвищуватися? - чи є у вас команда ретельно підібраних фахівців у тих галузях, які вас цікавлять? - чи володієте ви базовими знаннями в області продажів, фінансів і інвестицій, чинного законодавства, психології керування? - що ви повинні й готові інвестувати у ваш бізнес – кількість грошей, кількість часу, особисті працезатрати? - і, нарешті, що ви будете робити, якщо ваша послуга / товар раптом почнуть користуватися скаженим попитом? Не кожному дано стати магнатом. Але кожному цілком під силу забезпечити собі приплив коштів, що не залежать від погоди, стану здоров’я, капризів начальника, політичних пристрастей і інших складностей життя… Тому що, той хто зумів успішно побудувати свій бізнес один раз, зможе побудувати й другий.
У суботу, 6 березня, в Україні хмарно з проясненнями, вночі та вранці, крім північних та більшості західних областей, помірний сніг, на півдні з дощем, у східних, Кіровоградській та Дніпропетровській областях місцями значний сніг; вдень без істотних опадів.
“Якщо прагнеш мати стільки грошей, скільки раніше не мав, тобі прийдеться займатися тим, чим раніше не займався”. 
