Як самостійне захворювання остеохондропатію вперше виділив німецький лікар Г.Аксхаузен в 1923 році. Він же встановив, що при остеохондропатії тазостегнового суглоба відбувається асептичний некроз (омертвіння й розпад...
Як самостійне захворювання остеохондропатію вперше виділив німецький лікар Г.Аксхаузен в 1923 році. Він же встановив, що при остеохондропатії тазостегнового суглоба відбувається асептичний некроз (омертвіння й розпад кісткової тканини без участі бактеріальної флори) голівки стегнової кістки.
Що таке остеохондропатія
Остеохондропатія – це ряд захворювань кістково-суглобного апарата, що зустрічаються переважно в дитячому і юнацькому віці, які протікають у вигляді ряду послідовних стадій і проявляються асептичним некрозом найбільш навантажених ділянок кістяка, їх руйнуванням і наступним відновленням.
Сутність захворювання полягає в місцевім порушенні кровообігу кістки, що викликає порушення її харчування й омертвіння тканини (асептичний некроз). Усі остеохондропатії умовно можна розділити на чотири групи:
остеохондропатії епіфізів (кінців) трубчастих кісток - плечових, п’ясткових кісток (на кисті), фаланг пальців кисті, голівки стегнової кістки, голівки II і III плюснової кістки (на стопі); остеохондропатії коротких губчатих кісток – тіл хребців, півмісячної й лад’євидної кісток кисті, лад’євидної кістки стопи; остеохондропатії апофізів (виступів на кістці) або апофозіти – юнацький апофозіт хребців, апофозіт тазових кісток, великогомілкової кістки, колінної чашечки, п’яткової кістки, V плюснової кістки (на стопі); часткові клиноподібні некрози суглобних кінців кісток ( остеохондроз, що розсікає) – голівки плечової кістки, віддаленого епіфіза плечової кістки, тіла таранної кістки (на стопі).
Серед усіх ортопедичних захворювань остеохондропатії становлять близько 2,5 - 3%. При цьому на асептичний некроз тазостегнового суглоба доводиться 34%, колінного – 8,5%, ліктьового – 14,9%, променевозап’ястного суглоба й зап’ястя - 42,6%.
Причини виникнення остеохондропатії дотепер не з’ясовані. Уважається, що значення мають травми, інфекції, уроджені особливості будови тканин, гормональні порушення, порушення обміну речовин і так далі. Більшість дослідників вважають основною причиною хронічну або гостру травму в комбінації з порушенням кровообігу.
Як проявляються остеохондропатії
Плин остеохондропатій, як правило, тривале (2–3 року й більше). Розрізняють три фази плину асептичного некрозу: фазу некрозу (омертвіння кістки), фазу фрагментації (розпад кістки на окремі фрагменти) і фазу результату або відновлення кістки.
У першій фазі хворий скаржиться на стомлюваність, неясні хворобливі відчуття. З’являються невеликі порушення функції суглоба, легка місцева хворобливість, кульгавість ( при поразці нижніх кінцівок). Потім наступає компресія (перелом за допомогою здавлювання) некротизірованної ділянки кістки, болі підсилюються, хворий щадить уражену кінцівку. До результату другої фази болі можуть зникнути, але функція кінцівки не відновлюється. У третій фазі спостерігається процес відновлення кістки або розвиток деформуючого артрозу (розростання усередині суглоба сполучної тканини з порушенням його функції) з поновленням хвороби.
У дітей у період росту асептичний некроз може приводити до передчасного закриття зони росту кістки ( тобто до припинення її росту).
Діагностика остеохондропатій
Вирішальну роль у діагностиці відіграє рентгенологічне дослідження. Рентгенологічних в розвитку остеохондропатії можна виділити п’ять фаз або стадій:
I стадія – під хрящовий некроз, його на знімку можна й не побачити; II стадія – компресійного перелому; III стадія – стадія розсмоктування фрагментів кістки; IV стадія – стадія поступового відновлення кістки; V стадія – повне відновлення структури кістки або зміни в суглобі по типу артрозу.
Інтервали між черговим рентгенологічними дослідженнями залежать від стадії захворювання й становлять у середньому від одного до декількох місяців в II стадії, від 6 місяців до року, а іноді й більш у пізніх стадіях.
Лікування остеохондропатій
Лікування остеохондропатій у дітей у зв’язку з високими відбудовними можливостями в період росту повинне бути консервативним, з розвантаженням ураженої кінцівки (постільний режим або ходьба на милицях) і використанням фізіотерапевтичних процедур. Якщо остеохондропатія в дітей і дорослих закінчилася деформацією суглобного кінця, у ряді випадків показане оперативне лікування.
Прогноз для життя при остеохондропатії сприятливий, а відносно відновлення функції кінцівок визначається своєчасністю початого лікування. Самовиліковування спостерігається рідко. Через пізно почате або нераціонального лікування повного відновлення форми кістки й функції кінцівки найчастіше не відбувається – залишаються наслідки у вигляді артрозу.
У суботу, 6 березня, в Україні хмарно з проясненнями, вночі та вранці, крім північних та більшості західних областей, помірний сніг, на півдні з дощем, у східних, Кіровоградській та Дніпропетровській областях місцями значний сніг; вдень без істотних опадів.
Як самостійне захворювання остеохондропатію вперше виділив німецький лікар Г.Аксхаузен в 1923 році. Він же встановив, що при остеохондропатії тазостегнового суглоба відбувається асептичний некроз (омертвіння й розпад...
