Короста – це паразитарне високо заразне захворювання, яке викликається специфічним коростяним кліщем. Коростою хворіють і люди, і тварини, однак викликати характерну клінічну картину на тілі здатний тільки той кліщ, який попадає від зараженої людини.

Класична симптоматика корости ґрунтується на двох ознаках: сверблячка й характерні дерматологічні прояви. При типовому варіанті перебігу хвороби на шкірі утворюються парні сверблячі вузлики, що покриваються невеликою кров’янистою кіркою. Один із цих вузликів є «входом» коростяного кліща, інший – «виходом», а між ними іноді можна помітити звивисті ходи сіруватого кольору, прогризені паразитом. У цих ходах самка коростяного кліща відкладає по декілька десятків яєць, з яких через тиждень з’являються личинки. Найчастіше вузлові патологічні утвори виявляються на ділянках з пухким і м’яким епідермісом, де кліщам набагато легше робити свої «норки»: поверхня шкіри на ліктьових і колінних згинах, між пальцями, у пахові й сідничних складках, іноді на передній і бічній поверхні живота, на стегнах і навіть за вухами. При наявності таких висипань на інших ділянках шкіри короста, як правило, виключалася ще кілька років тому назад. Однак у цей час більшість дерматологів схильні до думки, що місце впровадження коростяного паразита може бути де завгодно, тому відсутність «ходів» у найбільш типових ділянках ще не говорить про виключення цієї патології.

Відчуття сверблячки в пацієнта можуть бути різного ступеня інтенсивності, що залежить від кількості й локалізації проникних паразитів, а також від часу доби: у вечірній час і першу половину ночі сверблячка підсилюється. Це пов’язане з підвищенням активності коростяного кліща.

Зрозуміло, постійна сверблячка, навіть якщо вона не занадто сильна, суттєво знижує якість життя пацієнта. Людина стає агресивною, дратівливою, вона уникає колективу й боїться зізнатися у своїй проблемі навіть близьким друзям, вважаючи свою хворобу ганебним явищем. На щастя, сучасний рівень розвитку медицини дозволяє досить швидко розв’язати цю проблему, яка для багатьох пацієнтів стає ще й важким психологічним вантажем. Яким же чином лікують коросту? Одним із самих перевірених способів, яким з успіхом користувалися ще наші бабусі й дідусі, є сірчана мазь. Препарат потрібно не менш чим двічі в день утирати в уражені ділянки шкіри, щоб забезпечити проникнення ліків у коростяні ходи. Як правило, відбувається повне очищення шкіри від паразитів протягом п’яти днів. Але незважаючи на свою ефективність, сірчана мазь має й деякі недоліки. Так, цей препарат має неприємний запах, тому при лікуванні найкраще взагалі не виходити на вулицю, а тим більше в колектив ( до речі, вихід на роботу не тільки небажаний, але й протипоказаний щоб уникнути зараження своїх колег). До того ж сірчаною маззю просочується й одяг, який не рекомендують міняти протягом усього курсу лікування.

Ще одним діючим препаратом зовнішнього застосувань є емульсія бензил-бензоат. На відміну від сірчаної мазі, вона має більш приємний запах. Для глибокого просочування епідермісу шкіра повинна бути сухою. З метою рівномірного нанесення емульсії бензил-бензоата слід скористатися стерильною губкою або іншим чистим матеріалом, але не ватою.

Прекрасними проти паразитарними властивостями володіє перметрінова мазь. Активно діючий компонент цих ліків проникає усередину коростяного кліща й незабаром викликає параліч паразита і його загибель. Препарат гарний тим, що терапевтичний ефект спостерігається вже в першу добу його застосування. Крім того, перметрінову мазь можна призначати навіть двомісячним дітям.

Такого ж швидкого результату дозволяє досягти використання аерозолю «Спрегаль». Цей препарат блокує нормальний обмін катіонами й аніонами між нервовими тканинами кліща й навколишнім простором. Найчастіше одного застосування аерозолю виявляється цілком достатнім.

Незважаючи на гадану простоту лікування, слід пам’ятати, що паразити можуть тривалий час зберігатися на предметах побуту й засобах особистої гігієни, що може привести до повторного зараження. Тому всю натільну й постільну білизну необхідно прокип’ятити й пропрасувати гарячою праскою. Килими витрусити, обробити дезінфікуючим розчином і провітрити протягом декількох днів. На закінчення провести вологе прибирання приміщення й меблів, бажане із застосуванням дезінфікуючого розчину.

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке: