Папуги переважно проживають у тропічних регіонах – Африка, Австралія. Загін папуг нараховує 316 видів. Харчуються вони переважно рослинною їжею, насінням злакових, ягодами і фруктами. Вже давно папуги стали звично сприйматися, як свійські тварини, а жителі Африки приручили їх ще в стародавності.
Найпоширеніші породи, які аматор свійських тварин тримає в своєму будинку:
ТРАВ'ЯНІ ПАПУЖКИ (Neophema), рід невеликих австралійських папуг, що нараховує шість видів. В Австралії більшість видів належить до охоронних і їх вивіз забороняється законом, але трав'яні папужки успішно розмножуються в неволі, у нашій країні продаються вже виведені штучно. Усі трав'яні папужки досить невибагливі, відрізняються приємним голосом і всі дуже гарні. Крім червоногрудого трав'яного папужки й блакитного папужки в неволі втримується часто Елегантний папужка (Neophema elegans).
Величина пташинки 23 см. Самочка ледве крупніше. Статевий диморфізм у фарбуванні не виражений. Спинка оливково-зелена, черевце й грудка з вуздечкою яскраво - жовті, підхвістя темно-жовте або жовто-жовтогаряче. Краї крил сині, на чолі така ж смуга.
СПІВОЧИЙ ПАПУГА (Psephotus haematonotus), близький родич хвилястих папужок. Довжина птаха 28 см. У самця голова, шия, грудка, спинка й верхнє пір'я, що криє хвіст блакитнувато - зелені. Черевце жовте, крила зелені з жовтою плямою, надхвістя коричнювато-червоне. Самочка тьмяніше, оливково-зелена, червонувата пляма на надхвісті відсутня. Дзьоб чорний, лапи сірувато - бурі. Є штучно виведені форми жовтого кольору із червоними очима й іншими кольорами. Видова назва говорить про приємний спів.
Родом з Австралії, де його люблять і розвішують для нього гнізда-дуплянки, як у нас шпаківні. Невибагливий і приємний. З іншими папугами тримати його не можна, але в одному вольєрі із птахами інших видів можливо. При підвішуванні гніздового будиночка, на його дно насипається шар злегка вологого піску. Розмножується досить легко. Харчування подібне з харчуванням хвилястих папужок.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.