uasol.com
Додати статтю | Реєстрація
Інтернет і сервіси
Авто і Мото
Бізнес і фінанси
Будівництво та ремонт
Будинок, сім'я
Все про меблі
Дієти, ваша фігура
Діти і батьки
Закон і Право
Захоплення і хобі
Зв'язок
Комп'ютери
Краса, мода, імідж
Кулінария
Культура та мистецтво
Лекції, посібники
    Cоціологія и психологія
    Іноземні мови
    Банківська справа
    Державне право
    Економіка
    Електротехніка и електроніка
    Криміналістика
    Маркетінг
    Математика
    Різне
    Спорт
    Страхування
    Українська мова
Люди, суспільство
Медицина і здоров'я
Наука і освіта
Політика
Промисловість
Реферати
Робота, працевлаштування
Спорт
Товари і послуги
Туризм і подорожі
Чоловік + Жінка
  Морські свинки. Утримання і догляд.  
  Створення рінгтонов 
  Ліки для лікування кандидозу (молочниці)  
  ПЕРШІ ОЗНАКИ ВАГІТНОСТІ 
  Материк Євразія 
  ОРХІДЕЯ В БУДИНКУ - ДОГЛЯД 
  Черепахи: утримання та догляд 
  ПОВНА ТАБЛИЦЯ КАЛОРІЙНОСТІ ПРОДУКТІВ  
  Що це таке вегето-судинна дистонія? 
  Як скласти бізнес-план 
Каталог україномовних статей - uasol.com
 укр
 eng
 рус
ШУКАТИ!
Запам'ятати сторінку | Зробити стартовою | Поділитися з товарищем
РЕФЕРАТ ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ На тему: «Фінансова стійкість комерційного банку»
РЕФЕРАТ ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ На тему: «Фінансова стійкість комерційного банку»
1. Визначення стійкості комерційних банків
   2. Підходи до визначення фінансової стійкості
   3. Вихідні фактори фінансової стійкості


Вступ
    За роки своєї незалежності Україна отримала унікальний досвід: пройшла крізь гіперінфляцію, подолала катастрофічне падіння виробництва та рівня життя населення, перемагала труднощі макроекономічної стабілізації.
    Сьогоднішня економічна ситуація вселяє деякий оптимізм – динамічно зростає ВВП, маємо високі позитивні сальдо зовнішньої торгівлі і платіжного балансу, рекордно великий обсяг золотовалютних резервів, цілком прийнятним є рівень інфляції. Зміни останніх років змусили кардинально переглянути старі підходи до аналізу діяльності банків. Якщо раніше їхня робота як складових державної системи грошового обігу оцінювалася переважно з точки зору виконання заданих нормативно-планових показників, то тепер на перше місце вийшли загальновизнані у світі параметри, що характеризують економічний стан банку і динаміку його розвитку. Однак вітчизняний досвід такого аналізу залишається досить скромним, а наукові підходи із цієї тематики практично відсутні.
    Сьогоденне зовнішнє середовище комерційного банку однозначно неможливо віднести до конкретного типу. Процес послаблення характерних особливостей адміністративно-командного впливу та посилення ролі альтернативних ринкових елементів, окрім позитивних результатів, має й негативні – зростання нестабільності, ризиків у діяльності, ймовірності банкрутства тощо.
   Відтак можна говорити, що центральною проблемою функціонування комерційного банку є проблема забезпечення стійкості його діяльності, тобто здатності виконувати свої функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи зовнішній вплив. Все це повинно контролюватися державними органами та чинним законодавством, бо державне регулювання в сфері банківського бізнесу має на меті забезпечення стабільності всієї банківської системи країни через забезпечення стійкості кожного окремого банку.
   Стійкість – принципове поняття, яке сьогодні постійно випливає при обговоренні тих чи інших аспектів функціонування окремих кредитних установ і кредитно-фінансової системи в цілому.
   Актуальність проблеми стійкості комерційних банків зумовлена тим, що і клієнти, і Національний банк України, який здійснює нагляд та регулює діяльність комерційних банків, прагнуть об’єктивного узагальнюючого висновку про їхній фінансовий стан і перспективи розвитку.
   Отже, головна мета цієї роботи – визначення з поняттям стійкості банку, методами її оцінки та основних напрямів державного регулювання діяльності банків, яке повинне передбачити можливі варіанти розвитку банківського сектору в період глобалізації України.
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   1. Визначення стійкості комерційних банків
   Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Ось чому кредитно-банківська сфера служить об’єктом прискіпливого нагляду і регулювання з боку керівних органів. В кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т. д. Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і методи контролю за роботою банків. Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру. Головними її елементами є такі :
    1. Капітальна стійкість банку. В її основі – обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна використати для повернення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон’юнктуру кредитного ринку.
    2. Комерційна стійкість банку. Цей вид стану фінансової установи виражає:
   • рівень зв’язків банку з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури;
   • розвинутість і міцність взаємовідносин із державою;
   • інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою;
   • якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками;
   • залежність банківської сфери вид стану економіки в цілому;
   • міцність зв’язку між обсягом грошового капіталу банку і його реальним капіталом;
   • концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово-кредитного закладу;
   • контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.
    3. Організаційна стійкість банку. Організаційна структура банку і механізм її управління повинні відповідати як реалізації основної функції фінансово-кредитного закладу, так і конкретному асортименту банківських послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і стратегії банку. Організаційна структурна стійкість комерційного банку визначається функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.
   4. Функціональна стійкість банку. Вона, по-перше, залежить від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг та продуктів, що дає змогу спеціалізованому банку більш раціонально й ефективно управляти власним і залученим капіталом. По-друге, універсалізація банку (або розширення його операцій) також веде до підвищення функціональної стійкості, оскільки це сприяє тому, що багато хто з клієнтів має можливість задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських продуктах і послугах в одному банку.
   І перший, і другий із зазначених критеріїв визначення функціональної стійкості банку та керування нею мають як позитивні, так і негативні аспекти. Так, високий рівень спеціалізації комерційного банку посилює його залежність від змін кон’юнктури на товарному й кредитному ринках і зумовлює перешкоди для можливості розширення банківських операцій у складних для банку ситуаціях.
    У свою чергу універсалізація комерційного банку створює умови диверсифікації структури залучення грошових ресурсів від вкладників та інших клієнтів. Це послаблює залежність фінансово-кредитної установи від одного (навіть значного) клієнта. Разом із тим розширення обсягу та асортименту послуг та продуктів, що надаються банком, може зумовити надмірне ускладнення організації й управління банком і, як наслідок, зниження його доходності, конкурентоспроможності, чутливості до потреб ринкового середовища.
    5. Фінансова стійкість банку. Ця характеристика діяльності банку вміщує зазначені вище основні показники, що розкривають і синтезують результативність інших складових стійкості фінансово-кредитного закладу, насамперед обсяг і структуру власних засобів, рівень доходності і прибутковості, норму прибутку на власний капітал, дотримання встановлених показників ліквідності, мультиплікативну ефективність власного капіталу, обсяг створеної додаткової вартості [1, с. 40-43].
    Підтримання банком фінансової стійкості дає змогу зберегти конкурентоспроможність на кредитному ринку. Проте це дуже складне завдання. Фінансовій стійкості комерційних банків України на сучасному етапі найчастіше загрожують багато негативних факторів, таких як: триваючий цілеспрямований підрив їхньої ділової репутації; недосконала система набору кадрів для комерційних банків; надання клієнтам недостовірної інформації; недосконала оцінка кредитних ризиків та інші.
    У підтримці фінансової стійкості комерційного банку зацікавлений не лише він сам, а й банківська система країни в цілому. Регулювання цього процесу перебуває у центрі управлінської діяльності центральних банків фактично всіх розвинутих країн.
    Оскільки в нашій країні робота по оцінці фінансової стійкості банку є на стадії становлення і розвитку, доцільно використовувати передовий зарубіжний досвід у цій галузі. Для напрацювання загальноприйнятої методики аналізу роботи банку необхідно визначити суму показників банківської діяльності, вивчити їх оптимальні значення і на цій основі виробити критерії показників для рейтингової оцінки банку.
    Комерційні банки з допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряють ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактори їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків тощо.
    Клієнти і кореспонденти банку визначають стійкість фінансового стану банку і його надійність, перспективи розвитку. Аудиторські служби в процесі аналізу балансу перевіряють достовірність аналітичного і синтетичного обліку, звітності банку, правильність відображення діяльності банку в його балансі.
    НБУ цікавить в першу чергу стан і стійкість банківської системи. Він аналізує дотримання банками економічних нормативів, відрахувань в централізовані фонди і визначає ефективність регулювання державою банківської діяльності. Важливо відзначити, що НБУ, маючи всю необхідну для аналізу інформацію, складає свої рейтинги, але не публікує їх. НБУ широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу стійкості і надійності комерційних банків.
    НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими Законом України «Про банки і банківську діяльність»[2, c. 267].
    Система нагляду спрямована на скорочення внутрішніх і зовнішніх ризиків. Серед зовнішніх виділяють ризик ліквідності, валютний ризик, ризик облікової ставки та ризик по цінних паперах. До внутрішніх відносять «комерційні ризики», пов’язані з людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові якості керівників, виконавська дисципліна та якість аудиторської служби й ін.), а також «операційно-технічні ризики», які відображають ступінь працездатності систем, які забезпечують зовнішню роботу банку: системи безпеки, бухгалтерського обліку, матеріально-технічних засобів, засобів зв’язку і т. п. На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування внутрішніх перевірок, інспекції діяльності комерційних банків Нацбанком. При цьому для забезпечення фінансової стійкості банку вважливим є не тільки визначення загальної концепції його розвитку, але й розробка раціональних схем формування пасивів і розподіл його ресурсів за основними категоріями активів.
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
    2. Підходи до визначення фінансової стійкості
    У вітчизняній економічній літературі поки немає єдиного підходу до визначення фінансової стійкості банку. Відсутність чіткого визначення поняття фінансової стійкості призводить до ототожнення його з іншими економічними поняттями - надійністю, платоспроможністю, ліквідністю. При цьому нерідко терміни "стійкість" та "надійність" використовуються як синоніми. Термінологічна плутанина виникає внаслідок прагнення розв'язати проблему без її обгрунтування.
    Розглядаючи існуючі у сучасній економічній літературі підходи до цього питання, можна виділити такі напрями:
   1. Фінансова стійкість - це ліквідність і платоспроможність.
   2. Фінансова стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами [3, с. 64-69].
   3. Фінансова стійкість - стан фінансів суб'єкта фінансово-господарської діяльності, що характеризується певним набором показників (саме набором, бо вони залежать від галузі, структури джерел коштів і т.п.).
   Розглянемо детальніше кожен з цих напрямів.
   Ліквідність і платоспроможність
   Слід звернути увагу на суттєву різницю між поняттями "ліквідність" і "платоспроможність". Із класичного визначення категорії ліквідності комерційного банку випливає, що вона характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів комерційного банку у грошові кошти з метою своєчасного виконання зобов'язань.
   Платоспроможність комерційного банку оцінюється шляхом зіставлення власних коштів банку та його зобов'язань, зважених на коефіцієнти ринку. При тимчасових ускладненнях із ліквідністю банк може не повернути кошти у встановлений термін. Після поповнення коррахунку банку його ліквідність відновлюється: банк у змозі повернути кошти і сплатити штрафи за затримку платежів. При цьому, незважаючи на несвоєчасне виконання зобов'язань, платоспроможність банку залишалася сталою. Крім варіанта "платоспроможність - неліквідність", можлива також ситуація "неплатоспроможність - ліквідність". Вона виникає, коли банк, підтримуючи ліквідність, виконує зобов'язання у належні строки, залучаючи нові ресурси у дедалі більших обсягах.
   Перша ситуація небезпечніша, оскільки платоспроможність відновити важче, ніж ліквідність.
   Прибутковість
   Ототожнення фінансової стійкості з прибутковістю (перевищенням доходів над витратами) хибує однобокістю. Взаємозв'язок цих понять можна розглядати за аналогією з наведеним вище прикладом ліквідності та платоспроможності. Безумовно, в довгостроковій перспективі прибутковість банку, яка означає періодично відновлювану здатність створювати грошові кошти в результаті банківської діяльності, є надійним узагальнюючим показником фінансової стійкості. Крім того, стабільний тренд прибутку - одна з гарантій кредитоспроможності банку та його здатності вийти зі скрутного становища.
   Прибуток банку - це підсумковий показник, але для фінансової стійкості важливо, за рахунок яких джерел його отримано і як цей прибуток використовується у подальшому. Тобто ознакою фінансової стійкості банку є стабільність джерел доходу (у сукупних доходах банку повинна бути високою частка процентного доходу та комісійних, тоді як доходи від валютних операцій є непостійними). Досить спірними видаються твердження, що фінансова стійкість банку визначається сумою його прибутку та сплачуваних дивідендів. Високий дивіденд, за всієї його привабливості для акціонерів, - ще не показник високоефективної діяльності банку. Прибуток слід розглядати з позицій його достатності для зростання банківського капіталу: раціональніше зберегти його від надмірного розподілу на споживчі цілі.
   
   Узагальнений підхід
   Щодо цього підходу, то його можна загалом охарактеризувати як спробу визначити поняття фінансової стійкості у рамках набору показників. Групу коефіцієнтів для оцінки стійкості банку формують переважно на основі аналізу джерел його коштів (залежність від кредитів, розмір власних коштів відносно залучених і т. ін.). Тобто показники фінансової стійкості обмежуються аналізом пасиву балансу без урахування змін у активі. Зважаючи на відсутність єдиних нормативних критеріїв щодо показників, які характеризують фінансову стійкість, а також на їх залежність від багатьох факторів (галузі, принципів кредитування, структури джерел коштів тощо), різні автори на власний розсуд формують їх перелік і пріоритетність. Однак сформоване таким чином поняття інтегральної стійкості не підтверджується вивіреним і ретельним факторним аналізом [1, с. 41-42].
   Наведене вище дає змогу сформулювати ряд висновків:
   1) полеміка, яку впродовж тривалого часу ведуть економісти-науковці, - це не абстрактний диспут. Вона відображає складність поняття фінансової стійкості та суперечності щодо його визначення;
   2) неможливо визначити поняття фінансової стійкості без аналізу факторів, що впливають на неї;
   3) для осмислення поняття фінансової стійкості існуючих її визначень недостатньо, отож необхідно робити аналіз узагальнюючих факторів.
   
   
   
   
   
   
   
   3. Вихідні фактори фінансової стійкості
   Вихідними домінантами при формуванні підходів до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку є:
   - стійкість капіталу;
   - ресурсна стійкість;
   - організаційно-функціональна стійкість (стійкість менеджменту).
   Стійкість капіталу. Чільна роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості банку зумовлена його функціями. По-перше, власний капітал у частині статутного фонду, сформованого засновниками банку, виступає на першому етапі в ролі стартових коштів, необхідних для будівництва чи оренди приміщень, установки банківського обладнання, найму кваліфікованого персоналу та інших витрат, без яких установа не може розпочати свою діяльність. У період зростання банку виникає потреба у додатковому капіталі для розробки й розвитку нових напрямів діяльності, пов'язаних із розширенням спектра послуг, упровадженням прогресивних технологій тощо. Залучення додаткового капіталу дає банку змогу посилити власні позиції на ринку, забезпечувати клієнтів банківськими послугами на сучасному рівні.
   По-друге, величина капіталу забезпечує довіру клієнтів до банку, переконує вкладників, які прагнуть уникнути ризику при розміщенні своїх коштів, у можливості їх відшкодування, а потенційних позичальників - у спроможності установи забезпечити попит на кредитні ресурси.
   По-третє, капітал, захищаючи від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат, виступає своєрідним буфером, який поглинає збитки від поточної неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом назрілих проблем.
   І нарешті, капітал є досить принциповим регулятором діяльності банку в довгостроковій перспективі, за допомогою якого органи державного регулювання задають йому норми економічної поведінки. Встановлюючи кваліфікаційні розміри капіталу для різних банківських операцій, органи нагляду зменшують потенційну необхідність регулюючого втручання у діяльність банків.
   Ресурсна стійкість як важлива складова фінансової стійкості комерційного банку охоплює, зокрема, такі аспекти:
   • зміст і рівень співробітництва банку із суб'єктами ринкової інфраструктури (банками, клієнтами тощо);
   • ступінь інтегрованості у систему міжбанківських відносин;
   • залежність діяльності банку від стану економіки країни в цілому;
   • концентрація вкладів фізичних осіб у загальному обсязі пасивів банку;
   • стабільність поповнення ресурсної бази банку;
   • контроль галузевих (відомчих) фінансових потоків;
   • обслуговування коштів бюджету тощо.
   Під впливом зрушень на макро- та мікроекономічних рівнях, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб і, як наслідок, змін у регулюванні банківської діяльності, можливості формування ресурсної бази не залишаються стабільними. На практиці функції управління пасивами та активами безпосередньо пов'язані між собою.
   При цьому структура джерел фінансування має бути адекватною структурі банківських активів, тобто певні види зобов'язань (пасиви) за розмірами та строками залучення повинні відповідати елементам активів (також за строками та обсягами). Нехтування цим важливим правилом здебільшого призводить до збільшення затрат на покриття боргів та збитків за рахунок власного капіталу. Підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання за принципами достатності (обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку коштів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях) є важливою умовою забезпечення фінансової стійкості банку.
   Важливою характеристикою діяльності банківського сектору є обсяг сукупних активів, що належать банкам. Загальні активи всієї банківської системи України в 2002 році становили лише 67826,7 млн. грн., або близько 12800 млн. доларів США (рис. 1). За міжнародними стандартами – це не досить високий рівень, оскільки такою сумою сукупних активів переважно володіє окремо взятий європейський банк. Але порівняно з 2001 роком у 2002-му загальні активи збільшилися на 33,6 %, переважно завдяки зростанню кредитного портфеля на 14637,7 млн. грн. (на 45,6 %).
   Рисунок 1 – Динаміка високоліквідних активів [4, c. 38]
   Водночас банківські вкладення у цінні папери зросли лише на 10,9 млн. грн., або на 0,2 %, що пов’язано з нерозвиненістю та стагнацією фондового ринку України, який потребує структурних змін і запровадження нових фінансових інструментів, привабливих для внутрішніх інвесторів. За таких умов лише невелика кількість банків наважується інвестувати кошти в цінні папери, формуючи власні портфелі цінних паперів.
   За 2002 рік діяльність комерційних банків України характеризувалася випереджувальним зростанням кредитного портфеля порівняно із загальними активами. При цьому кредитування в національній валюті зросло на 54,9 %, а в іноземній валюті – на 39,9 %.
   Треба зауважити, що кредитний портфель банків ще надто малий, як для того, аби забезпечити потребу в кредитних ресурсах для реального сектору економіки, так і для забезпечення достатнього розподілу витрат банків. Комерційні банки не можуть видати кредити під прийнятні для реального сектору відсотки навіть за надлишкової ліквідності. А це свідчить про недосконалість механізмів функціонування банківської системи та кредитування і про потребу їхнього кардинального удосконалення.
   Балансовий капітал банків збільшився на 2133,8 млн. грн., або на 27 %, і на початок 2003 року становив 10049,1 млн. грн. Станом на 1 січня 2003 р. балансовий капітал банків характеризувався такою структурою: статутний капітал становив 5987,4 млн. грн. (або 59,6 % від балансового капіталу), результат минулих років – 1565,9 млн. грн. (15,5 %), результати переоцінки основних засобів та нематеріальних активів – 794,6 млн. грн. (8 %), результат поточного року – 756,6 млн. грн. (7,5 %), резервний фонд – 600,87 млн. грн. (6 %), емісійні різниці – 264,8 млн. грн. (2,6 %), загальні резерви – 82,9 млн. грн. (0,8 %). Динаміку балансового та статутного капіталу банків з 2000 по 2003 р.р. наведено на рисунку 2.
   Рисунок 2 – Динаміка балансового та статутного капіталу [4, c.38]
   
   Інший напрям оптимізації структури пасиві балансу банку пов'язаний із якісним удосконаленням уже існуючих видів обслуговування і пошуком варіантів модифікацій продуктів та послуг, які б не лише задовольняли потреби клієнтів, а й сприяли освоєнню нових сегментів ринку банківських продуктів та послуг. При цьому управління зобов'язаннями ускладнюється обмеженим вибором і розміром боргових інструментів, які банк може успішно розмістити серед вкладників та кредиторів у будь-який час.
   Важливе практичне значення має спрямованість менеджменту на підтримання структури пасивів, за якої забезпечується таке співвідношення власних та запозичених джерел коштів, яке дає змогу збільшити прибуток банку та підвищити його фінансову стійкість.
   Організаційно-функціональна стійкість комерційного банку - це адекватність структури банку обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі. Комерційний банк можна розглядати як систему управління, що трансформує ресурси та ризики зовнішнього середовища. Причому у діяльності банку проявляється його подвійна соціально-економічна природа: це не лише самостійний фінансово-господарський суб'єкт, а й кредитний інститут, ключовий елемент інфраструктури фінансово-кредитного сектора економіки.
   Сьогоденне зовнішнє середовище комерційного банку однозначно неможливо віднести до конкретного типу. Процес послаблення характерних особливостей адміністративно-командного впливу та посилення ролі альтернативних ринкових елементів, окрім позитивних результатів, має й негативні - зростання нестабільності, ризиків у діяльності, ймовірності банкрутства тощо.
   Крім того, зберігається імперативний характер впливу держави та її органів на діяльність комерційних банків. Середні за розмірами комерційні банки практично не в змозі впливати на економічне оточення; лише великі банки, їх керівництво здатні впливати навіть на економічну політику уряду. Тому взаємовідносини комерційного банку із зовнішнім середовищем можна характеризувати як цілеспрямований вплив на нього з боку держави та її органів шляхом прийняття законів і встановлення економічних нормативів, обов'язкових для виконання комерційним банком, що істотно впливає на його діяльність. Отже, у площині "комерційний банк - зовнішнє економічне середовище" перший є об'єктом як цілеспрямованого (з боку держави), так і випадкового впливу при наявності у нього певного ступеня свободи, в рамках якої він має можливість самостійно визначати пріоритетність своїх дій та рішень на основі власних цілей діяльності.
   Ось, наприклад, нещодавна кризова ситуація. Різкі коливання ставок на ринку міжбанківського кредитування відбувалися із сталою періодичністю. Наприкінці лютого — на початку березня 2003 р. ресурси подорожчали до 15% річних. Тоді ця подія не викликала особливих побоювань ні в банкірів, ні в регулювальних органів. Але за місяць ситуація повторилась, а в другому півріччі почала виникати ще частіше.
   Свого апогею кризова ситуація на міжбанку досягла в листопаді 2003 р., коли ставки за кредитами перевищували 50%, а на екранах моніторів банківських дилерів можна було побачити котирування на рівні 70-90%. Короткочасна криза вкотре підкреслила, що періодичні спалахи міжбанківської пожежі — наслідок не випадкового збігу обставин, а результат глобальніших чинників.
    Причинами дестабілізації міжбанку за версією НБУ стали:
   • недотримання банками основної вимоги — відповідності термінів залучення та розміщення коштів, що зумовлює постійне додаткове залучення коштів за підвищеною ціною;
   • низький рівень управління залученими коштами, проведення ризикових операцій;
   • ліберальна політика кредитування інсайдерів і пов’язаних осіб, що істотно впливає на якість кредитного портфеля через ризик неповернення грошей позичальником;
   • використання коштів обов’язкових резервів упродовж звітного періоду як джерел формування ресурсної бази;
   • використання міжбанківських кредитів як одного з основних джерел формування ресурсної бази;
   • ігнорування вимог НБУ про приведення у відповідність активних операцій прогнозному зменшенню ресурсної позиції у зв’язку з переказом коштів місцевих бюджетів на єдиний казначейський рахунок, і відплив коштів у готівку поза банками, виходячи з календаря виплат;
   • наявність нездорової конкуренції між банками за клієнтів, що призводить до економічно необгрунтованих розмірів плати за залучені кошти й надані кредити;
   • ризикована діяльність банків у здійсненні активних операцій за значного формування ресурсної бази за рахунок внесків населення, що провокує ризик гарантії в поверненні коштів населенню;
   • відсутність графіків залучення, розміщення та повернення вкладених раніше коштів;
   • відсутність фінансових інструментів, які можуть бути реальним об’єктом застави на міжбанківському кредитному ринку України.
   Уникнути виникнення чергової кризи на міжбанку можна за рахунок підвищення ефективності управління бюджетними коштами і поліпшення управління активами й пасивами банків. Ось тільки досягнути цих цілей у короткостроковій перспективі не вдастся. Саме тому НБУ в період зниження ліквідності банківської системи тимчасово знизив нормативні вимоги, а заразом — збільшення обсягів рефінансування. Тільки після зниження ставок до рівня 10% Нацбанк скасував свої нормативні послаблення. Не зробивши цього, НБУ міг би зіткнутися з проблемою зростання інфляції, яке, згідно з коригуванням прогнозів, і без того становитиме 8,5% замість 6-7%.
   Далі НБУ вирішив підвищити ефективність управління коштами уряду, тобто надалі динаміка урядових грошей не повинна негативно впливати на грошово-кредитний ринок. Іншими словами, необхідно запровадити ліміт на залишки коштів на урядових рахунках в НБУ. У разі перевищення граничної суми надлишки треба розміщувати на міжбанку.
   Головний акцент в антикризовій програмі Нацбанку було зроблено на поліпшенні діяльності банків. Служба банківського нагляду НБУ вже готує пропозиції щодо посилення низки обов’язкових економічних нормативів для банківських установ, які, згідно із законом, підпадають під визначення ощадних. Найближчим часом НБУ посилить вимоги при отриманні банками кредитів; планується скасувати довгострокове рефінансування під інноваційно-інвестиційні проекти. Не виключено також посилення вимог щодо обов’язкового резервування. Необхідність у таких радикальних заходах НБУ пояснює ліберальною процедурою отримання рефінансування, що не виправдала себе і не стимулює банки підвищувати ефективність управління своїми активами й пасивами [5].
   Отже, проблема забезпечення стійкості діяльності комерційного банку, тобто здатності виконувати свої функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи зовнішній вплив, - центральна проблема функціонування комерційного банку.
   
   
   
   
   
   
   
   Висновки
   Отже, розглянувши елементи фінансової стійкості комерційного банку у цій роботі, можна зробити такі висновки:
   1) межі поняття "фінансова стійкість комерційного банку" об'єктивно зумовлені середовищем його вжитку: комерційний банк - це система трансформації ресурсів і ризиків. І його складові повинні діяти скоординовано і синхронно - як єдина система заходів у сфері грошей та кредиту, спрямованих на ефективне виконання установою своїх функцій та вирішення завдань ближньої та далекої перспективи;
   2) інтегральну характеристику фінансової стійкості не можна обмежувати лише набором кількісних показників (ліквідність, платоспроможність, прибутковість тощо), це результат аналізу більш охоплюючого та детального;
   3) численність підходів до визначення поняття фінансової стійкості комерційних банків свідчить, що жоден із них не є чітко формалізованим;
   4) фінансова стійкість банку не є конкретним числовим показником його діяльності; це якісна його характеристика (у тому числі й нефінансові зіставлення).
   Отже, фінансова стійкість комерційного банку - це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно (з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
   
   
   
   
   
   Перелік посилань
   1. Шелудько Наталія “До визначення фінансової стійкості комерційного банку” / Вісник НБУ, №4. – 2000
   2. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ. – 1999
   3. Пантелеєв В.П., Халява С.П, Фінансова стійкість комерційного банку: деякі проблеми її регулювання / Вісник НБУ, №2. - 1996
   4. “Динаміка фінансового стану банків України на 1 жовтня 2003 року” / Вісник НБУ, №11. – 2003
   5. Лебедєв Денис “Правка для міжбанку” / Український дiловий тижневик "Контракти", № 49 вiд 08-12-2003
   

Автор: uasol | Відгуки: 0 | Перегляди: 5167 | 11/05/2011 Лекції, посібники - Банківська справа

Ссылка на статью:


Коментарій

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус  |  eng 
23.10.2020 14:46

Батько загиблого розвідника подав позов проти Зеленського

Батько загиблого на Донбасі розвідника Ярослава Журавля, Сергій Журавель подав позов проти президента Володимира Зеленського через перевищення ним службових повноважень.
23.10.2020 14:42

1200 грн на руки і більше 100 млн на все: в ОПОв дізналися, скільки коштуватиме "Зе-опитуваня"

На організацію і роботу волонтерів для проведення опитування з ініціативи президента Володимира Зеленського партії "Слуга народу" необхідно витратити 75 млн грн, а максимальна сума витрат може досягти 103 млн грн.
23.10.2020 14:22

Стало відомо, чого хоче Боголюбов від уряду у справі Приватбанку

Колишній акціонер Приватбанку Геннадій Боголюбов просить повернути йому 33,3% акцій фінустанову, що належали бізнесмену до націоналізації банку.
23.10.2020 13:41

Суд відмовився скасовувати опитування Зеленського

Окружний адміністративний суд Києва відмовився визнати протиправним оголошення президента Володимира Зеленського про проведення всенародного опитування громадської думки 25 жовтня 2020 року на виборчих дільницях.
23.10.2020 12:52

США завдали авіаудару в Сирії: вбито кількох ватажків "Аль-Каїди"

Армія США завдала авіаудару у провінції Ідліб на північному заході Сирії, внаслідок чого було вбито кількох ватажків терористичного угруповання "Аль-Каїда" у цій країні.
23.10.2020 12:01

США перед виборами звинуватили в атаках російських хакерів

Уряд США звинуватив підтримуваних державою російських хакерів у атках на десятки державних і місцевих урядових мереж протягом останніх тижнів. 
23.10.2020 10:52

Аграрії попереджають про ризики обвалу ринку зернових

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства анонсувало проведення наради з представниками аграрних асоціацій щодо проблем з невиконанням форвардних контрактів.
23.10.2020 10:41

В Україні оновили перелік "червоних" зон

Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій оновила перелік міст, які потрапили у червону, помаранчеву та інші зони, через показник захворюваності на коронавірус.
Усі новини