uasol.com
Додати статтю | Реєстрація
Інтернет і сервіси
Авто і Мото
Бізнес і фінанси
Будівництво та ремонт
Будинок, сім'я
Все про меблі
Дієти, ваша фігура
Діти і батьки
Закон і Право
Захоплення і хобі
Зв'язок
Комп'ютери
Краса, мода, імідж
Кулінария
Культура та мистецтво
Лекції, посібники
    Cоціологія и психологія
    Іноземні мови
    Банківська справа
    Державне право
    Економіка
    Електротехніка и електроніка
    Криміналістика
    Маркетінг
    Математика
    Різне
    Спорт
    Страхування
    Українська мова
Люди, суспільство
Медицина і здоров'я
Наука і освіта
Політика
Промисловість
Реферати
Робота, працевлаштування
Спорт
Товари і послуги
Туризм і подорожі
Чоловік + Жінка
  Морські свинки. Утримання і догляд.  
  Створення рінгтонов 
  Ліки для лікування кандидозу (молочниці)  
  ПЕРШІ ОЗНАКИ ВАГІТНОСТІ 
  Материк Євразія 
  ОРХІДЕЯ В БУДИНКУ - ДОГЛЯД 
  Черепахи: утримання та догляд 
  ПОВНА ТАБЛИЦЯ КАЛОРІЙНОСТІ ПРОДУКТІВ  
  Що це таке вегето-судинна дистонія? 
  Як скласти бізнес-план 
Каталог україномовних статей - uasol.com
 укр
 eng
 рус
ШУКАТИ!
Запам'ятати сторінку | Зробити стартовою | Поділитися з товарищем
Курсова робота по спеціальности "Банківська справа"
Курсова робота по спеціальности "Банківська справа"
За роки своєї незалежності Україна отримала унікальний досвід: пройшла крізь гіперінфляцію, подолала катастрофічне падіння виробництва та рівня життя населення, перемагала труднощі макроекономічної стабілізації.


Вступ ……………………………………………………………………………………... 3
   1. Теоретичні засади державного регулювання комерційних банків ……………….. 5
   1.1. Визначення стійкості комерційних банків …………………………………….... 5
   1.2. Методи оцінки надійності банків ………………………………………………. 10
   1.3. Фінансові методи регулювання діяльності комерційних банків …………….. 16
   2. Банківська діяльність як об’єкт державного регулювання на сучасних етапах розвитку України …………………………………………………………………… 25
   2.1. Практичні аспекти організації банківського нагляду в Україні ……………… 25
   2.2. Аналіз поточного фінансового стану банків України ………………………… 30
   3. Проблема розвитку банківської системи України в умовах глобалізації ………. 40
   Висновки ………………………………………………………………………………... 46
   Перелік посилань ………………………………………………………………………. 48
   Додаток А ………………………………………………………………………………. 49
   
   
   Вступ
    За роки своєї незалежності Україна отримала унікальний досвід: пройшла крізь гіперінфляцію, подолала катастрофічне падіння виробництва та рівня життя населення, перемагала труднощі макроекономічної стабілізації.
    Сьогоднішня економічна ситуація вселяє деякий оптимізм – динамічно зростає ВВП, маємо високі позитивні сальдо зовнішньої торгівлі і платіжного балансу, рекордно великий обсяг золотовалютних резервів, цілком прийнятним є рівень інфляції. Зміни останніх років змусили кардинально переглянути старі підходи до аналізу діяльності банків. Якщо раніше їхня робота як складових державної системи грошового обігу оцінювалася переважно з точки зору виконання заданих нормативно-планових показників, то тепер на перше місце вийшли загальновизнані у світі параметри, що характеризують економічний стан банку і динаміку його розвитку. Однак вітчизняний досвід такого аналізу залишається досить скромним, а наукові підходи із цієї тематики практично відсутні.
    Сьогоденне зовнішнє середовище комерційного банку однозначно неможливо віднести до конкретного типу. Процес послаблення характерних особливостей адміністративно-командного впливу та посилення ролі альтернативних ринкових елементів, окрім позитивних результатів, має й негативні – зростання нестабільності, ризиків у діяльності, ймовірності банкрутства тощо.
   Відтак можна говорити, що центральною проблемою функціонування комерційного банку є проблема забезпечення стійкості його діяльності, тобто здатності виконувати свої функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи зовнішній вплив. Все це повинно контролюватися державними органами та чинним законодавством, бо державне регулювання в сфері банківського бізнесу має на меті забезпечення стабільності всієї банківської системи країни через забезпечення стійкості кожного окремого банку.
   Стійкість – принципове поняття, яке сьогодні постійно випливає при обговоренні тих чи інших аспектів функціонування окремих кредитних установ і кредитно-фінансової системи в цілому.
   Актуальність проблеми стійкості комерційних банків зумовлена тим, що і клієнти, і Національний банк України, який здійснює нагляд та регулює діяльність комерційних банків, прагнуть об’єктивного узагальнюючого висновку про їхній фінансовий стан і перспективи розвитку.
   Отже, головна мета цієї роботи – визначення з поняттям стійкості банку, методами її оцінки та основних напрямів державного регулювання діяльності банків, яке повинне передбачити можливі варіанти розвитку банківського сектору в період глобалізації України.
   
   
   
   
   
   1. Теоретичні засади державного регулювання комерційних банків
   1.1. Визначення стійкості комерційних банків
   Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Ось чому кредитно-банківська сфера служить об’єктом прискіпливого нагляду і регулювання з боку керівних органів. В кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т. д. Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і методи контролю за роботою банків. Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру. Головними її елементами є такі :
    1. Капітальна стійкість банку. В її основі – обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна використати для повернення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон’юнктуру кредитного ринку.
    2. Комерційна стійкість банку. Цей вид стану фінансової установи виражає:
   • рівень зв’язків банку з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури;
   • розвинутість і міцність взаємовідносин із державою;
   • інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою;
   • якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками;
   • залежність банківської сфери вид стану економіки в цілому;
   • міцність зв’язку між обсягом грошового капіталу банку і його реальним капіталом;
   • концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово-кредитного закладу;
   • контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.
    3. Організаційна стійкість банку. Організаційна структура банку і механізм її управління повинні відповідати як реалізації основної функції фінансово-кредитного закладу, так і конкретному асортименту банківських послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і стратегії банку. Організаційна структурна стійкість комерційного банку визначається функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.
   4. Функціональна стійкість банку. Вона, по-перше, залежить від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг та продуктів, що дає змогу спеціалізованому банку більш раціонально й ефективно управляти власним і залученим капіталом. По-друге, універсалізація банку (або розширення його операцій) також веде до підвищення функціональної стійкості, оскільки це сприяє тому, що багато хто з клієнтів має можливість задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських продуктах і послугах в одному банку.
   І перший, і другий із зазначених критеріїв визначення функціональної стійкості банку та керування нею мають як позитивні, так і негативні аспекти. Так, високий рівень спеціалізації комерційного банку посилює його залежність від змін кон’юнктури на товарному й кредитному ринках і зумовлює перешкоди для можливості розширення банківських операцій у складних для банку ситуаціях.
    У свою чергу універсалізація комерційного банку створює умови диверсифікації структури залучення грошових ресурсів від вкладників та інших клієнтів. Це послаблює залежність фінансово-кредитної установи від одного (навіть значного) клієнта. Разом із тим розширення обсягу та асортименту послуг та продуктів, що надаються банком, може зумовити надмірне ускладнення організації й управління банком і, як наслідок, зниження його доходності, конкурентоспроможності, чутливості до потреб ринкового середовища.
    5. Фінансова стійкість банку. Ця характеристика діяльності банку вміщує зазначені вище основні показники, що розкривають і синтезують результативність інших складових стійкості фінансово-кредитного закладу, насамперед обсяг і структуру власних засобів, рівень доходності і прибутковості, норму прибутку на власний капітал, дотримання встановлених показників ліквідності, мультиплікативну ефективність власного капіталу, обсяг створеної додаткової вартості [1, с. 40-43].
    Підтримання банком фінансової стійкості дає змогу зберегти конкурентоспроможність на кредитному ринку. Проте це дуже складне завдання. Фінансовій стійкості комерційних банків України на сучасному етапі найчастіше загрожують багато негативних факторів, таких як: триваючий цілеспрямований підрив їхньої ділової репутації; недосконала система набору кадрів для комерційних банків; надання клієнтам недостовірної інформації; недосконала оцінка кредитних ризиків та інші.
    У підтримці фінансової стійкості комерційного банку зацікавлений не лише він сам, а й банківська система країни в цілому. Регулювання цього процесу перебуває у центрі управлінської діяльності центральних банків фактично всіх розвинутих країн.
    Оскільки в нашій країні робота по оцінці фінансової стійкості банку є на стадії становлення і розвитку, доцільно використовувати передовий зарубіжний досвід у цій галузі. Для напрацювання загальноприйнятої методики аналізу роботи банку необхідно визначити суму показників банківської діяльності, вивчити їх оптимальні значення і на цій основі виробити критерії показників для рейтингової оцінки банку.
    Комерційні банки з допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряють ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактори їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків тощо.
    Клієнти і кореспонденти банку визначають стійкість фінансового стану банку і його надійність, перспективи розвитку. Аудиторські служби в процесі аналізу балансу перевіряють достовірність аналітичного і синтетичного обліку, звітності банку, правильність відображення діяльності банку в його балансі.
    НБУ цікавить в першу чергу стан і стійкість банківської системи. Він аналізує дотримання банками економічних нормативів, відрахувань в централізовані фонди і визначає ефективність регулювання державою банківської діяльності. Важливо відзначити, що НБУ, маючи всю необхідну для аналізу інформацію, складає свої рейтинги, але не публікує їх. НБУ широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу стійкості і надійності комерційних банків.
    НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими Законом України «Про банки і банківську діяльність»[2, c. 267].
    Система нагляду спрямована на скорочення внутрішніх і зовнішніх ризиків. Серед зовнішніх виділяють ризик ліквідності, валютний ризик, ризик облікової ставки та ризик по цінних паперах. До внутрішніх відносять «комерційні ризики», пов’язані з людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові якості керівників, виконавська дисципліна та якість аудиторської служби й ін.), а також «операційно-технічні ризики», які відображають ступінь працездатності систем, які забезпечують зовнішню роботу банку: системи безпеки, бухгалтерського обліку, матеріально-технічних засобів, засобів зв’язку і т. п. На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування внутрішніх перевірок, інспекції діяльності комерційних банків Нацбанком. При цьому для забезпечення фінансової стійкості банку вважливим є не тільки визначення загальної концепції його розвитку, але й розробка раціональних схем формування пасивів і розподіл його ресурсів за основними категоріями активів [3, c. 99].
    Отже, сьогоденне зовнішнє середовище комерційного банку однозначно неможливо віднести до конкретного типу. Процес послаблення характерних особливостей адміністративно-командного впливу та посилення ролі альтернативних ринкових елементів, окрім позитивних результатів, має й негативні – зростання нестабільності, ризиків у діяльності, ймовірності банкрутства тощо.
    Крім того, зберігається імперативний характер впливу держави та її органів на діяльність комерційних банків. Середні за розмірами комерційні банки практично не в змозі впливати на економічне оточення; лише великі банки, їх керівництво здатні впливати навіть на економічну політику уряду. Тому взаємовідносини комерційного банку із зовнішнім середовищем можна характеризувати як цілеспрямований вплив на нього з боку держави та її органів шляхом прийняття законів і встановлення економічних нормативів, обов’язкових для виконання комерційним банком., що істотно впливає на його діяльність.
    Отож у площині “комерційний банк – зовнішнє економічне середовище” перший є об’єктом як цілеспрямованого (з боку держави), так і випадкового впливу при наявності у нього певного ступеня свободи, в рамках якої він має можливість самостійно визначати пріоритетність своїх дій та рішень на основі власних цілей діяльності.
    Відтак можемо сформулювати центральну проблему функціонування комерційного банку: проблему забезпечення стійкості його діяльності, тобто здатності виконувати свої функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи зовнішній вплив.
   
   
   
   
   1.2. Методи оцінки надійності банків
    Розвиток системи українських банків поступово, але наполегливо потребує від керівництва комерційних банків переходу від стихійного напівпрофесійного, інтуїтивного управління до виваженого, обгрунтованого, такого, що спирається на певну аналітичну базу. В зв’язку з цим, як перед спеціалістами самого комерційного банку, їх діловими партнерами, державними наглядовими органами, так і перед конкурентами постає питання про необхідність застосування певних методів і прийомів, які давали б достатню інформацію про поточний та майбутній стан банку, його потенційні можливості, слабкі сторони тощо. Кожен з вищеназваних суб’єктів вирішує це питання по-своєму, виходячи з наявної інформацї та можливостей аналізу. Тим паче, що методів і прийомів оцінки надійності банків існує декілька.
    Першим, найпростішим із точки зору аналітичного апарату є метод коефіцієнтів. Він полягає в тому, що за даними бухгалтерської звітності банку обраховується перелік показників, які характеризують стан і діяльність комерційного банку. Застосування цього методу має ряд аспектів.
    По-перше, він є доцільним лише для обмеженого кола осіб, які мають доступ до детальної банківської звітності, оскільки дані, необхідні для обрахунку показників, найчастіше не оприлюднюються. Конкурентам такого банку чи дрібним вкладникам ця інформація недоступна, а отже, застосування цього методу з технічної точки зору неприйнятне. Іншим аспектом є складність щодо остаточного висновку про стан банку, оскільки загальна картина за показниками часто неоднорідна. Так, якщо за одним параметром банк має досить непоганий вигляд, то за іншими може вражати своїми поганими показниками. Це свого роду дестабілізуючий фактор, який лише посилює суб’єктивність думки самого аналітика, тобто його схильність вважати певний параметр домінуючим або брати його до уваги меншою мірою.
    Перевагами цього підходу слід вважати його методологічну прозорість. Обрахунок вищенаведених показників не потребує спеціальних математичних знань і будь-яка особа, що достатньою мірою володіє банківською термінологією, здатна розібратися у значенні показників. Ця простота робить метод коефіцієнтів “наймасовішим”. Інша сильна перевага цього підходу – велика інформаційна ємкість. Перелік показників за потребою дасть відповідь на питання майже з усіх аспектів банківської діяльності. Саме через це аналіз показників є обов’язковим при детальній перевірці стану банку. Особливо він цінний для його керівництва та відділу внутрішнього контролю, оскільки регулярний та послідовний розгляд усіх характеристик дасть змогу ще на ранніх етапах виявити слабкі місця в діяльності банку і вчасно вжити необхідних заходів.
    За подібним принципом побудовано таку відому систему оцінки фінансового стану банку, як американська система CAMEL, а також такі моделі, що широко використовуються в російській аналітичній практиці, як: ИЦ “Рейтинк”, В. Кромонова (рейтинг журналу “Деньги”), фірми “ПАКК”, МБО “Оргбанк”, газети “Известия”, українська методика оцінки надійності банків, результати якої регулярно друкуються в журналі “Компаньон” тощо.
    Оцінки надійності банків за системою “CAMEL” набула поширення в рамках здійснення центральними банками різних країн нагляду за діяльністю комерційних банків. Положення системи CAMEL доступні для розуміння, тому навіть не дуже досвідчені використовують її в практичній діяльності.
    Ситема рейтингу банків повинна включати визначення таких понять:
   - якість капіталу – оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників і підтримання платоспроможності;
   - якість управління (менеджменту) – оцінка методів управління банком щодо ефективності діяльності, встановленого розпорядку праці, методів контролю стосовно дотримання існуючих нормативних актів і чинного законодавства;
   - якість активів – спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;
   - доходність – тобто достатність доходів банку для перспективи його розвитку;
   - ліквідність – спроможність банку виконати як звичайні, так і непередбачувані зобов’язання.
   Сукупний рейтинг банку визначається так:
   - за кожним із перелічених вище пунктів нараховуються бали від 1 (сильний) до 5 (незадовільний);
   - бали підсумовуються і діляться на 5 для визначення сукупної рейтингової оцінки;
   - сукупний рейтинг чітко показує, який фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.
   Аналіз капіталу повинен визначити, чи може банк гарантувати достатній захист коштів вкладників. Оцінка якості капіталу здійснюється шляхом аналізу двох відносних показників:
   а) показник платоспроможності банку = капітал / активи з урахуванням ризику (нормативне значення цього показника не може бути нижчим від 8 %);
   б) показник достатності капіталу = капітал / загальні активи (нормативне значення цього показника не повинно бути меншим від 4 %) [4, c. 128-131].
   Норматив капіталу ( ) комерційного банку розраховується як сума основного (капітал 1-го рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Такий капітал називають невідкоригованим.
   До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років.
   До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року.
   До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в асоційовані компанії та дочірні установи.
   Мінімальний розмір статутного капіталу банку ( ) на час реєстрації банку повинен ста¬новити (з 09.01.2002 р.) [3, c.102]:
   * для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, - 1 млн. євро;
   * для банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональні), - 3 млн. євро;
   * для банків, що здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональні), - 5 млн. євро.
   Аналіз якості активів: низька якість активів є найпоширенішою проблемою для нестійких і погано керованих банків, хоча це і не єдина причина їхньої фінансової слабкості. З метою найточнішого аналізу якості активів використовується система класифікації стосовно кредитів, інших видів активів та забалансових статей, тобто всі активи (а також забалансові статті, якщо вони є в класифікації) множаться на відповідні коефіцієнти ризику.
   Якість активів визначається таким співвідношенням:
   середньозважена вартість класифікованих активів / капітал банку * 100 %.
   Аналіз надходжень: надходження банку, а також його рентабельність – важливі показники загальної роботи банку. Оцінка рівня надходжень розраховується як коефіцієнт прибутковості за формулою:
   чистий прибуток після виплати податків, але до виплати дивідендів / середня вартість усіх активів * 100 %.
   Аналіз ліквідності проводиться, щоб визначити, чи спроможний банк відповідати за своїми зобов’язаннями у строки і без втрат. Такий аналіз здійснюється на основі аналізу показників і нормативів ліквідності.
   Ліквідність банку – це його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.
   До поточних зобов'язань відносяться: кошти НБУ в банку, кошти до запитання інших банків, строкові депозити інших банків, кошти бюджету та позабюджетних фондів України, кошти на поточних рахунках клієнтів банку.
   Аналіз адміністративно-господарського управління (менеджменту) на відміну від аналізу капіталу, якості активів, надходжень і навіть ліквідності при аналізі управління неможливо використовувати коефіцієнтний показник. У свою чергу при оцінці методів управління за системою рейтингу необхідно враховувати рейтинг за іншими чотирма напрямами, тому що оцінка менеджменту прямо залежить від якості активів, капіталу, надходжень і ліквідності банку.
   Враховуючи вищесказане, аналіз адміністративно-господарського управління є найсуб’єктивнішим серед інших аспектів системи рейтингу.
   Оцінка надійності банків за методикою журналу “Компаньон” була розроблена українськими аналітиками-фахівцями з банківської справи. В основу моделі покладено такі показники та їх питома вага в інтегральному коефіцієнті:
   - питома вага проблемних кредитів у активах банку – вага 0,356;
   - коефіцієнт миттєвої ліквідності – вага 0,237;
   - відношення капіталу до залучених коштів – вага 0,226;
   - питома вага високоліквідних активів у чистих активах – вага 0,181.
   Таким чином експерти оцінили, що найсуттєвіший вплив на надійність банку має наявність у нього проблемних кредитів. При розрахунках проводять таке коригування суми проблемних кредитів: прострочені враховуються повністю, а пролонговані зважуються на коефіцієнт 0,458. У агрегованому коефіцієнті надійності всі чотири показники розташовані таким чином, що при збільшенні першого надійність банку падає, і навпаки, при збільшенні трьох останніх – зростає.
   За показник дохідності береться рентабельність чистих (робочих) активів. Надалі оцінка надійності банку проводиться у комплексі з оцінкою його рентабельності.
   
   Скачать курсовую по специальности "Банковское дело" бесплатно

Автор: uasol | Відгуки: 0 | Перегляди: 4777 | 11/05/2011 Лекції, посібники - Банківська справа

Ссылка на статью:


Коментарій

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус  |  eng 
11.01.2021 13:57

У Вінниці від вибуху на території садочка постраждали діти

У Вінниці в понеділок в результаті вибуху невідомого пристрою на території дитсадка постраждали троє дітей.
11.01.2021 13:19

МОЗ оновило список "червоної зони": у ньому 78 країн

Міністерство охорони здоров'я віднесло 78 країн до так званої "червоної зони" за рівнем поширення COVID-19.
11.01.2021 13:16

НАЗК перекрило фінансування "Голосу" з бюджету 

Національне агентство з запобігання корупції призупинило державне фінансування для партії "Голос", вона розцінює це як тиск на себе.
11.01.2021 13:04

Суд скасував люстрацію голови міліцейського слідства часів Майдану: він знову збирався в МВС

Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
11.01.2021 11:40

Місія МВФ відновила роботу в Україні

Місія Міжнародного валютного фонду щодо першого перегляду програми Stand-by відновила свою роботу в Україні.
11.01.2021 11:22

Із нардепів-прогульників зняли 30 мільйонів штрафів – “слуга народу”

Верховна Рада за минулий рік зекономила для державного бюджету України 30 мільйонів гривень за рахунок штрафів для нардепів-прогульників.
11.01.2021 10:20

На Львівщині стався землетрус

10 січня у Львівській області стався землетрус магнітудою 2,9 за шкалою гхтера.
11.01.2021 09:55

Степанов розповів про тижневу динаміку COVID і залишки зразків

За минулий тиждень було виявлено 41 063 випадки захворювання на COVID-19 і госпіталізовано 15 110 людей, при цьому з лікарень виписали 15 882 людини.
Усі новини