uasol.com
Додати статтю | Реєстрація
Інтернет і сервіси
Авто і Мото
Бізнес і фінанси
    Автоматизація бізнесу
    Бізнес в інтернеті
    Банки і кредити
    Бухгалтерія
    Договори
    Маркетінг
    Нерухомість
    Охорона праці
    Підприємництво
    Посадові інструкції, контракти
    Про рекламу
    Різне
    Статутні документи
    Страхові послуги
    Управління
    Форекс
Будівництво та ремонт
Будинок, сім'я
Все про меблі
Дієти, ваша фігура
Діти і батьки
Закон і Право
Захоплення і хобі
Зв'язок
Комп'ютери
Краса, мода, імідж
Кулінария
Культура та мистецтво
Лекції, посібники
Люди, суспільство
Медицина і здоров'я
Наука і освіта
Політика
Промисловість
Реферати
Робота, працевлаштування
Спорт
Товари і послуги
Туризм і подорожі
Чоловік + Жінка
  Морські свинки. Утримання і догляд.  
  Створення рінгтонов 
  Ліки для лікування кандидозу (молочниці)  
  ПЕРШІ ОЗНАКИ ВАГІТНОСТІ 
  Материк Євразія 
  Черепахи: утримання та догляд 
  ПОВНА ТАБЛИЦЯ КАЛОРІЙНОСТІ ПРОДУКТІВ  
  ОРХІДЕЯ В БУДИНКУ - ДОГЛЯД 
  Що це таке вегето-судинна дистонія? 
  Як скласти бізнес-план 
Каталог україномовних статей - uasol.com
 укр
 eng
 рус
ШУКАТИ!
Запам'ятати сторінку | Зробити стартовою | Поділитися з товарищем
Положення про інвестиційну політику банку
Положення про інвестиційну політику банку
нвестиційна політика це сукупність принципів та методів спрямованих на мінімізацію інвестійних ризиків, підвищення якісті інвестиційного портфелю Банку, а також уніфікацію інвестиційних процедур у всіх структурних підрозділах



   З М І С Т
   
   
   1. Загальні положення 3 - 4
   2. Цілі та принципи інвестиційної політики 5
   3. Механізм реалізації інвестиційної політики 5 - 7
   4. Управління інвестиційними ризиками 7 - 9
   5. Політика ведення інвестиційної діяльності 9- 10
   6. Відповідальність за реалізацію кредитної політики 10
   
   
   1. Загальні положення
   Інвестиційна політика це сукупність принципів та методів спрямованих на мінімізацію інвестійних ризиків, підвищення якісті інвестиційного портфелю Банку, а також уніфікацію інвестиційних процедур у всіх структурних підрозділах _____________________________ (далі - Банк). Інвестиційна політика є важливою складовою стратегії розвитку банку. Вона полягає у виборі та реалізації найвигідніших шляхів розширення та оновлення активів задля забезпечення основних напрямів його економічного розвитку.
   
    Інвестиційна політика Банку розроблена відповідно до Законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про банки і банківську діяльність», «Про заставу», "Про господарські товариства", Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279 зі змінами та доповненнями, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
   Головною метою Інвестиційної політики Банку є раціональне залучення коштів як на ринку України так і за її межами та їх ефективне розміщення, з метою одержання максимальних доходів при мінімальному ризику та підтримки необхідного рівеня ліквідності. ?
   Залучення коштів відбувається через:
   • цільові банківські вклади,
   • облігації,
   • ощадні сертифікати,
   • інші цінні папери
   Розміщення ресурсів відбувається по наступних напрямах:
   • Розміщення та торгівля цінними паперами,
   • Середньострокове та довгострокове інвестування фізичних та юридичних осіб
    Інвестиційна діяльность комерційного банку укладається в тім, щоб забезпечити банку схоронність коштів, диверсифікованість і ліквідність.
    При проведенні інвестиційної політики Банк керується необхідністю забезпечення поєднання інтересів Банку, його акціонерів і клієнтів.
    По цілям вкладень інвестиції банку розділяють на прямі й портфельні. Прямі інвестиції здійснюються з метою безпосереднього керування об'єктом інвестицій. Якщо прямі інвестиції мають форму вкладень у цінні папери, паї, то ними забезпечується контрольний пакет або інша форма контрольної участі.
    Портфельні інвестиції здійснюються у формі створення портфелів цінних паперів, що належать різним емітентам і не забезпечують контрольної участі й прямого керування об'єктом інвестицій.
   Банківський портфель цінних паперів виконує наступні функції:
   1. стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу: коли доходи по позиках знижуються, доходи по цінних паперах можуть зрости;
   2. компенсація кредитного ризику : цінні папери високої якості можуть ,бути придбані й зберігатися з метою зрівноважити ризик по банківських кредитах;
   3. забезпечення географічної диверсифікованості: цінні папери пов'язані з іншими регіонами більше, ніж об'єкти банківського кредитування, що сприяє більш ефективній диверсифікованості банківських доходів;
   4. зниження податкового тягаря банку: деякі цінні папери не обкладаються податками або обкладаються по меншій ставці;
   5. страхування банку від втрат, які можуть відбутися в результаті змін ринкових процентних ставок;
   6. забезпечення гнучкості банківського портфеля активів, тому що інвестиційні цінні папери, на відміну від більшості кредитів, можуть бути швидко придбані або продані для реструктуризації активів банку відповідно до поточної ринкової кон'юнктури;
   7. поліпшення фінансових показників банківського балансу завдяки високій якості більшості цінних паперів, збережених банками.
   Портфель цінних паперів складається з
    Інвестиційні операції класифікуються як власні (проведені за рахунок банку) і клієнтські (довірчі), здійснювані за рахунок і за дорученням клієнта.
    Цінні папери банку з метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:
   а) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;
   б) цінні папери в портфелі банку на продаж;
   в) цінні папери в портфелі банку до погашення;
   г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.
   У торговому портфелі обліковуються:
   • боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що використовуються банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час;
   • будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити).
    У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, а саме:
   • боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру і/або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення;
   • цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку із зміною ринкових відсоткових ставок, його потребами, пов'язаними з ліквідністю, а також наявністю альтернативних інвестицій;
   акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;
   • фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців;
   • інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж.
   
    У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, а також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до портфеля до погашення, якщо банк має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу
   
    Дійсна інвестиційна політика затверджена Правлінням Банку та доводиться до відома і використовується в роботі усіма підрозділами Банку.
   
    2. Цілі та принципи інвестиційної політики
   
   
    Головне призначення інвестиційної політики – встановлення послідовності дій в процесі, забезпечення надійності і чіткості діяльності Банку при здійсненні операцій. Інвестиційна політика визначає стандарти, якими повинні керуватися працівники Банку, що відповідають за надання і оформлення відповідних продуктів.
   
   Основні цілі інвестиційної політики банку :
   • стабільність одержання доходів протягом тривалого часу,
   • розширення й диверсифікованість дохідної бази банку,
   • мінімізація ризиків, пов'язаних з інвестиціями,
   • розширення клієнтської й ресурсної бази, видів послуг, надаваних клієнтам за допомогою створення дочірніх фінансових інститутів,
   • посилення впливу на клієнтів (через контроль їхніх цінних паперів),
   • підтримування іміджу, як соціально значимого елемента.
   
    Відмінність інвестиційної політики Банку від інших напрямків розміщення активів полягає в тому, що кошти вкладаються не для забезпечення поточних потреб, а для задоволення потреб майбутнього періоду.
    Основним принципом інвестиційної політики Банку є формування портфеля інвестицій, що дасть бажаний результат при заданому рівні витрат і прийнятному рівні ризику. Для реалізації головного пріоритету Банк повинен дотримуватися наступних критеріїв:
   1). Вимоги Національного банку України;
   2). Цілей стратегічного плану розвитку Банку;
   3). Концепція Банку по управлінню ризиками;
   4). Міркування безпеки та розумної обережності, що означає участь тільки у законних та помірних за ризиком угодах.
   
   3. Механізм реалізації інвестиційної політики
   
   Механізм реалізації інвестиційної політики Банку визначається затвердженими внутрішніми положеннями:
   1. по залученню коштів -
   • Положення про здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами
   • Положення про здійснення вкладних (депозитних) операцій з юридичними особами
   • Положення про емісію власних цінних паперів
   та технологічних карток до них.
    2.. по розміщенню коштів -
   • Положення про розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
   • Положення про організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
   • Положення про операції за дорученням клієнтів або від свого імені;
   • Положення про довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами
   • Про оцінку фінансового стану позичальника;
   • Про формування резервів під активні операції;
   • Про заставу
   та технологічних карток до них.
   
    З урахуванням періоду інвестиції їх можна розділити на дві групи: коротко- і довгострокові інвестиції. Короткострокові інвестиції по тривалості не перевищують року, довгострокові - розраховані на строк більше року або взагалі не обмежені в часі. Основним критерієм віднесення цінних паперів до тієї або іншої групи є період їхнього обігу, передбачений емісійними документами. Так, депозитні або ощадні сертифікати випускаються банками на строк 2, 3, 6 місяців або рік. Облігації випускаються на строки 1 рік, 5, 10, 15 і 20 років. Акції акціонерних товариств звертаються протягом усього періоду існування суспільства.
    Головні переваги короткострокових інструментів - висока ліквідність і низький ризик.
    В умовах розвитку ринкової економіці на сформованому фондовому ринку звертаються різноманітні види фінансових інструментів - акції, облігації, похідні цінні папери (опціони, ф'ючерси, та інщ). Кожен вид цінного папера має свої особливі характеристики.
   Акції - це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у капіталі фірми - емітента акцій та право на одержання частини доходу цієї фірми.
   Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
   
    Облігації - це, довгострокові боргові цінні папери, що свідчать зобов'язання емітента виплачувати фіксований відсоток протягом певного періоду й повернути основну суму при настанні строку погашення. Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
   
    Облігації – це найбільш конкурентоспроможний інвестиційний інструмент:
   1. що має потенційну можливість забезпечення привабливої прибутковості у вигляді поточних відсотків
   2. їх випуск відбувається на основі ретельного фінансового аналізу
   3. їх завжди можна продати за прийнятною ціною, тому що вони мають високу ліквідність
    Основне правило дій на ринку цінних паперів полягає в тому, що рух ринкових процентних ставок і курсів облігацій відбувається в протилежних напрямках. З ростом ринкової ставки курс облігацій падає, а при зменшенні процентної ставки - росте. Ці зміни курсу облігацій дають можливість одержувати дохід від їхньої покупки за низькою ціною й продажу по високій , використовуючи відповідні відрізки часу.
    Якість облігацій визначається рейтингом, що вказує на якість об'єкта інвестування. Ринок реагує на перегляд рейтингу відповідним коректуванням прибутковості облігацій. Так, перегляд рейтингу убік підвищення приводить до зниження ринкової прибутковості даного випуску, що є відбиттям підвищення якості облігації. Рейтинг облігацій дає оцінку тільки фінансовому ризику, не показуючи їхньої схильності ринковому ризику. Тому, коли ринкові ставки відсотка збільшуються, навіть у паперів вищої якості можуть упасти курси.
    Розміщення коштів в облігації мають також негативні ризики.
   1. У першу чергу це пов'язане з тим, що дохід, що оголошується по облігаціях - є фіксованим на термін дії випуску й тому із часом не може збільшуватися, компенсуючи, таким чином, інфляцію.
   2. Різкі коливання процентних ставок приводять до частого коливання курсів облігацій, що викликає значні збитки. Тобто існує процентний ризик.
   • Опціон - це свідоцтво на право придбання або продажу певного цінного папера. Опціон дає власникові право купити або продати фіксовану кількість відповідних фінансових активів за певним курсом у конкретний період.
   
    При покупці звичайних, привілейованих акцій або облігацій інвестор стає їхнім власником. Опціон не дає майнових прав на самі папери, але дозволяє власникові зробити угоду купівлі-продажу за встановленим курсом протягом певного часу.
   
    Таким чином, кожний вид цінних паперів грає свою роль на фондовому ринку, що дозволяє вибирати той або інший фінансовий інструмент відповідно до мети статегії розвитку. Поряд із цим всі цінні папери мають загальні характеристики, що дозволяють оцінити їхні інвестиційні якості. До таких характеристик ставляться:
   • прибутковість,
   • ліквідність,
   • надійність,
   • період обігу
   • інші.
   
    У відповідно до затвердженої структури Банку на практиці інвестиційну політику застосовують співробітники підрозділів
   • відділ операцій з цінними паперами та депозитарної діяльності
   • відділ аналізу та управління ризиками;
   • Юридичне управління;
   • відділ економічної безпеки;
   • відділ фінансового моніторингу.
   Розробка внутрішніх нормативних документів здійснюється відділом методології у взаємодії з підрозділами.
   Співробітники відділу операцій з цінними паперами та депозитарної діяльності проводять комплексну оцінку якості цінного паперу (прибутковість, ліквідність, надійність, період обігу), фінансового стану емітента, відділ аналізу та управління ризиками - притаманний ризик, наявність вільних коштіва, юридичне управління - юридичну правомірність цінного паперу, відділ економічної безпеки – наявність шахрайства, відділ фінансового моніторингу - _______ структурні, тобто дають свої висновки з питань, які входять в їх компетенцію.
   Питання про інвестування в ті чи інщі цінні папери приймається Кредитним комітетом, та затверджується _______________. Засідання Кредитного комітету проводяться в міру необхідності. Регламент засідання встановлює Голова Кредитного комітету.
   Контроль за реалізацією інвестиційної політики ділиться на внутрішній і зовнішній:
   - внутрішній контроль здійснює Спостережна рада Банку, Правління Банку, служба внутрішньобанківського аудиту;
   - зовнішній контроль здійснює Національний банк України, зовнішній аудит, державна податкова інспекція України і інші уповноважені організації відповідно до законодавства України.
   
   4. Управління інвестиційними ризиками
   Інвестиційна діяльність Банку тісно пов’язана з наступними ризиками:
   • інвестиційний ризик - ризик фінансових втрат, пов'язаних з вкладенням засобів в цінні папери на тривалий термін;
   • ризик ліквідності – ризик, що виникає у випадку, якщо Банк не в змозі виконати свої зобов'язання в певні терміни, не маючи непередбачених збитків;
   • процентний ризик – ризик зменшення суми чистого процентного доходу внаслідок зміни процентних ставок на ринку;
   • операційний ризик – ризик, пов'язаний з порушеннями банківських правил та/або систем контролю над обробкою, проведенням операцій, документацією, виникаючий як в наслідок зовнішніх причин, так і в наслідок помилок працівників Банку.
   Управління ризиками є найважливішим чинником успішної і стабільної роботи Банку.
   Розроблена в Банку система повинна охоплювати усі види діяльності Банку та передбачає виконання безперервного комплексу процедур, які спрямовані на уникнення, мінімізацію та страхування ризиків і встановлення відповідного рівня винагороди за прийнятий ризик.
   Організаційна структура управління інвестиційним та іншими ризиками складається з трьох рівнів:
   I рівень управління представлен:
   • Спостережною Радою, яка безпосередньо затверджує загальну стратегію розвитку Банку та його політику управління ризиками, що складається з урахування ризиків, притаманних діяльності, та встановлення рівня толерантності Банку до цих ризиків;
   • Правлінням Банку, яке несе відповідальність за організацію та реалізацію процесу управління ризиками та проведення банківських операцій в межах толерантності до ризиків, встановлених Спостережною Радою;
   • Профільними комітетами, до яких відносяться Кредитний комітет, Тарифний комітет, Комітет з питань управління активами та пасивами. Ці комітети регулярно простежують дотримання внутрішніх документів, що регламентують управління ризиками, а також забезпечують постійне удосконалення системи мінімізації кредитних ризиків у відповідності зі змінами кон’юнктури фінансового ринку;
   • Відділом аналізу та управління ризиками. Це операційний підрозділ Банку що реалізує функції управління ризиками, а саме виявлення, кількісна та якісна оцінка ризиків, контроль та їх моніторинг;
   • Управлінням внутрішнього аудиту, яким забезпечується нагляд за дотриманням системи контролю кредитних ризиків.
   До ІІ рівня управління ризиками відносяться керівники структурних підрозділів головного офісу Банку, керівництво та профільні комітети його підрозділів, відділи з управління ризиками та внутрішнього аудиту на рівні підрозділів Банку. Ці підрозділи та окремі виконавці здійснюють процедури відносно управління кредитними ризиками у межах своїх функцій та в рамках повноважень та лімітів.
   ІІІ рівень управління ризиками складається з підрозділів, які безпосередньо виконують активні операції, та підрозділів, що супроводжують ці операції. На цьому рівні забезпечується дотримання встановлених обмежень щодо проведення активних операцій та оперативне реагування на внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на співвідношення кредитних ризиків та доходності операції.
    Управління ризиками здійснюється шляхом прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети отримання максимально можливих доходів при мінімальному ризику збитків на підставі проведення кількісного та якісного аналізу інвестиційного портфелю.
    Ефективна система управління ризиками базується на таких елементах як:
   • відповідний контроль з боку Спостережної Ради, Правління Банку і середнього управлінського персоналу;
   • наявність внутрішніх нормативних документів по управлінню ризиками;
   • відповідні методи визначення ризиків і їх контроль;
   • наявність внутрішнього контролю і аудиту.
    Диверсифікація вкладень полягає у залученні великої кількості незалежних один від одного імітентів на різних умовах по платності, строковості, галузевій приналежності і т.п. Розрізняють диверсифікацію портфельну та географічну. Диверсифікація портфеля передбачає розподіл вкладень між широким колом клієнтів, а географічна – залучення клієнтів з різних географічних районів.
    Банк диверсифікує інвестиційни ризики по наступним видам:
   • галузева принадлежність;
   • географічне положення;
   • сума інвестиції;
   • рівень дохідності;
   • строк інвестиції;
   • вид інвестиції;
   • фінансовий стан імітента.
    Формування резервів на покриття збитків по цим операціям - це один із видів покриття збитку по інвестиційному ризику. Резерви формуються щомісячно шляхом спрямування частки доходів Банку на формування страхового резерву. Ці резерви відображаються в балансі у якості витрат та зменшують належний до оподаткування прибуток.
    Формування резерву на покриття можливих збитків по операціям виконується у відповідності з Постановою Національного банку України « Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами» від 2 лютого 2007 року N 31 та внутрішніми нормативними документами.
   
   5. Політика ведення інвестиційної діяльності
   
   
   Процес вкладення коштів у цінні папери у Банку поділяється на два етапи. Перший етап передбачає первинне спілкування з імітентом / аналіз якісті цінного паперу, на другому етапі – приймається рішення.
   • На першому етапі процесу здійснюється попередня оцінка потенційного імітента/контрагенту, з’ясовується мета інвестування, джерела його погашення, розмір інвестиції та його обґрунтування, проводиться всебічний аналіз фінансового стану імітенту, оцінка інвестиційних ризиків, умови та підстави віднесення цінного папера до відповідного портфеля з урахуванням наміру його придбання і можливості утримання, та можливі варіанти забезпечення.
   • На другому етапі на підставі отриманої в ході переговорів з позичальником інформації (в усній формі чи документарній)
    Оцінка якості інвестиційного проекту здійснюється відповідно відповідно до діючого Положення «Про порядок здійснення операцій з інструментами грошового ринку, купівлі та продажу цінних паперів та інших операцій на ринку цінних паперів за дорученням клієнтів та від свого імені (включаючи андеррайтинг)
    При відборі інвестиційного проекту перевага відається проекту, який несе мінімальний ризик.
   Керівники всіх структурних підрозділів, що беруть участь в процесі, також надають свої висновки про можливість участі в інвестпродукту.
   Рішення про участь в інвестиційному проекті прий¬мається колегіально - Кредитним комітетом, не менш ніж 2/3 голосів присутніх членів Кредитного комітету і оформляється протоколом.
   При ухваленні рішення Банк виходить з умов, що основними чинниками, які захищають інтереси Банку від ризиків є ліквідність, прибутковість та строк.
   Інвестування інсайдерів здійснюється на загальних підставах з дотриманням економічних нормативів Національного банку України та внутрішніх правил Банку.
   Кожен інвестиційний проект на весь час дії підлягає супроводу, який полягає у:
   • оцінки фінансового стану контрагенту;
   • оцінки цінних паперів;
   • оцінки ризику цінного папера (у тому числі оцінки ризику емітента, наявності додаткового забезпечення та/або рейтингових оцінок);
   • визначення справедливої вартості відповідних цінних паперів,
   • розрахунку суми очікуваного відшкодування за цінними паперами в портфелях банку на продаж і до погашення
    Банк зобов'язаний уживати всіх необхідних заходів для отримання інформації, яка необхідна для здійснення аналізу ризику цінного папера, у тому числі для оцінки показника ризику емітента, та щодо оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах за всіма цінними паперами, що перебувають у портфелі на продаж.
   Кредитний комітет ухвалює рішення про величину доходу інвестиційного проекту, яка розраховується за наступним принципом:
   • вартість залучення відповідних кредитних ресурсів Банку,
   • планова маржа.
   Також Банк може стягувати наступні види комісій:
   • комісія за консультаційні послуги;
   • комісія за обслуговувуння;
   • комісія, яка покриває витрати на зберигача
    У випадку невиконання контрагентом умов інвестиційного договору, Банк застосовує наступні штрафні санкції:
   • пеня за несвоєчасне погашення (повернення) коштів за інвестиційним проектом;
   
   
   6. Відповідальність за реалізацію кредитної політики
   
   Голова Правління керує роботою Банку і несе персональну відповідальність за результати його роботи.
   Правління Банку делегує повноваження виконання інвестиційної політики Кредитному комітету. Кожен член Кредитного комітету несе персональну відповідальність за ухвалене рішення.
   
   
   
   
   
   

Автор: uasol | Відгуки: 0 | Перегляди: 5943 | 16/04/2011 Бізнес і фінанси - Банки і кредити

Ссылка на статью:


Коментарій

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус  |  eng 
20.11.2017 12:07

Гелетей відповів Саакашвілі: Депортація злочинців – не справа УДО

"Депортація або екстрадиція злочинців, кримінальних авторитетів або осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України, не належить ні до меж компетенції Управління державної охорони України, ні до моїх повноважень, як його начальника", – заявив він.
20.11.2017 11:55

Троє бійців АТО загинули в неділю через пічку

За попередньою інформацією, подія сталась у результаті необережного поводження з пічним обладнанням в одній із в/ч, яка виконує бойові завдання на Донецькому напрямку.
20.11.2017 10:51

ГПУ втратила право починати розслідування

Прокуратура мала право розслідувати злочини, підслідні Державному бюро розслідувань, не довше 5 років від дня набрання чинності нового УПК (19 листопада).
20.11.2017 09:00

Хроніка 20 листопада. "Хі-хі" Тимошенко з Путіним, і очікування в ЄС провалу Угоди

Кучма заявляє про неприпустимість революції, Жванія виходить з "Нашої України", Тимошенко посміялася з жартів Путіна над Ющенком та Саакашвілі, політики ЄС очікують з боку Януковича зриву підписання Угоди про асоціацію...
20.11.2017 01:29

РФ спровокувала гуманітарну катастрофу на Донбасі - Клімкін

Через дії Росії на Донбасі виникли гуманітарна та екологічна катастрофи.
20.11.2017 00:30

Президент Зімбабве Мугабе не подав у відставку

Президент Зімбабве Роберт Мугабе не виправдав очікувань, не оголосивши про відставку в зверненні до народу.
19.11.2017 23:48

Аваков: У НФ уже готовий проект зміни Конституції

У партії "Народний фронт" є готовий проект конституційної реформи, за яким "усувається дуалізм влади".
19.11.2017 22:16

Президент Зімбабве Мугабе подає у відставку - AP

Президент Зімбабве Роберт Мугабе йде у відставку після майже чотирьох десятиліть при владі.
Усі новини