Добре відомий усім щавель – це багаторічна рослина із сімейства гречаних, по-латинському він іменується Rumex, що в перекладі означає спис. У народі його іноді називають диким буряком або луговим яблуком. Уважається, що батьківщиною щавлю є Європа й Азія, але в наші дні він розповсюджений на всіх континентах ( крім Антарктиди, природно), і нараховує порядку двохсот видів.
З незапам'ятних часів ця рослина використовується в якості лікарського. Ще знаменитості начебто Галена й Диоскрида використовували його для зупинки кровотеч, при лікуванні дизентерії й проблемах типу нетравлення. Авіценна призначав відвар з листів щавлю для усунення хворобливих проявів менструального циклу, полегшення клімактеричного процесу й навіть для рятування від безплідності.
Уважається, що першими прилічили щавель до овочевої культури французи – ще в XII столітті. Вони й донині вважають його національним овочем поряд з морквою. У середньовічній Європі щавель уважався також захисним засобом від чуми. У стародавніх лікарський порадниках ( у тому числі, росіян) він у свіжому виді фігурував як зілля « проти внутрішнього жару й чумної лихоманки, від печінки, для очищення крові й сили».
Існує досить поширена думка, що в Росії до нього досить довго існувало відношення як до бур'яну. У його підтвердження звичайно приводиться свідчення Адама Олеарія, що відвідав Московію в якості секретаря й радника голштинського посольства в 1633 році, про те, що наші співвітчизники насміхалися над іноземцями, що поїдали «зелену траву», яку вважали бур'янистої.
Однак у Прадавній Русі «дикий буряк» визнавалася священної й навіть використовувалася в якості оберегів ( як, втім, і кінський щавель, і водяник). У більш пізні часи земські лікарі лікували з її допомогою туберкульоз і ревматичні болі.
А тепер повернемося з минулого в сьогодення. У сучасній фітотерапії за щавлем зізнаються його протицинготні властивості, корисність для гарного функціонування печінки, жовчного міхура, травного тракту й шкірних висипах. При поперекових болях і ревматизмі фахівці радять скористатися настоєм з корінь щавлю, для зміцнення ясен – порошок з них, при циститі – ванни з відваром листів. Уважається, що відвар корисний і при ангіні – для полоскань горла, а також при гарячкових станах.
Своїм цілющим властивостям щавель зобов'язаний складу речовин. Чого в ньому тільки немає: флавоноїди, ліпіди, білки, мінеральні солі, органічні кислоти, і не тільки щавлеву (яка накопичується в листах на стадії їх огрубіння), хоча в молодих втечах більше яблучної. А ще каротин і вітаміни Е, В, ДО, РР. Одного тільки вітаміну С у цій рослині втримується до 90 мг, так що добова потреба в ньому покривається однієї сотнею грамів кисленьких листочків.
Але, вшановуючи хвалу щавлю, не варто забувати, що із приводу його застосування є й протипоказання, у тому числі: вагітність, гастрит з підвищеною кислотністю, виразка шлунку й дванадцятипалої кишки, запальні захворювання бруньок. До речі, часте застосування може привести до каменів у бруньках. Особливо острожними потрібно бути людям поважного віку через можливість розвитку остеопорозу й подагри.
"Депортація або екстрадиція злочинців, кримінальних авторитетів або осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України, не належить ні до меж компетенції Управління державної охорони України, ні до моїх повноважень, як його начальника", – заявив він.
За попередньою інформацією, подія сталась у результаті необережного поводження з пічним обладнанням в одній із в/ч, яка виконує бойові завдання на Донецькому напрямку.
Прокуратура мала право розслідувати злочини, підслідні Державному бюро розслідувань, не довше 5 років від дня набрання чинності нового УПК (19 листопада).
Кучма заявляє про неприпустимість революції, Жванія виходить з "Нашої України", Тимошенко посміялася з жартів Путіна над Ющенком та Саакашвілі, політики ЄС очікують з боку Януковича зриву підписання Угоди про асоціацію...
Добре відомий усім щавель – це багаторічна рослина із сімейства гречаних, по-латинському він іменується Rumex, що в перекладі означає спис. У народі його іноді називають диким буряком або луговим яблуком. Уважається, що батьківщиною щавлю є Європа й Азія, але в наші дні він розповсюджений на всіх континентах ( крім Антарктиди, природно), і нараховує порядку двохсот видів. 