Художня гімнастика — вид спорту, виконання під музику різних гімнастичних і танцювальних вправ без предмета, а також із предметом (скакалка, обруч, м'яч, булави, стрічка). Останнім часом виступу без предмета не проводяться на змаганнях світового класу.
При групових виступах використовуються або одночасно два види предметів (наприклад - обручі й м'ячі) або один вид (п'ять м'ячів, п'ять пар булав). Переможці визначаються в багатоборство, в окремих видах і груповому вправах. Виступу з недавнього часу оцінюються по 20нбальній системі. Один із самих видовищних і витончених видів спорту. У СРСР художня гімнастика як вид спорту виникла й сформувалася в 40е рр. З 1984 р. – олімпійський вид спорту. Донедавна, винятково жіночий вид спорту, однак з кінця 20-го століття, завдяки зусиллям японських гімнастів, сталі проводитися змагання й між чоловіками.
Історія Художня гімнастика порівняно молодий вид спорту. Своєю появою він зобов'язаний метрам балету прославленого мариїнського театру. За порівняно невеликий строк свого існування цей вид спорту завоював Світову вдячність і має численних шанувальників у всіх куточках земної кулі. Цінителі жіночої краси й добірності були за всіх часів. Так в 1913 році в Ленінградському інституті фізичної культури імені П. Ф. Лесгафта була відкрита вища школа художнього руху. Першими педагогами її стали Роза Варшавська, Олена Горлова, Анастасія Невинська, Олександра Семенова-Найпак. Усі ці викладачі до приходу у ВШХГ мали свій досвід у роботі з викладання : " естетичної гімнастики" - Франсуа Дельсарта, " ритмічної гімнастики" - Эміля Жака дель-Кроза, " танцювальної гімнастики" - Жоржа Деміні й "вільного танцю" - Айседори Дункан. Злиття воєдино всіх цих напрямків гімнастики сприяло появі цього витонченого виду спорту.
Система оцінок Міжнародна федерація гімнастики в 2001, 2003 і 2005 роках міняла технічний регламент для того щоб підкреслити технічні елементи й зменшити суб`єктивність оцінок. До 2001 року оцінка виставлялася по 100і бальній шкалі, що було змінено на 300і бальну шкалу в 2003 і на 200і бальну шкалу в 2005.
Перші кроки в художній гімнастиці бажані в дуже юному віці - в 6-7 років, і навіть ще раніше; так як організм дитини більш сприятливий до розвитку гнучкості, координації й швидкості рухів. Головні якості гімнаста це сила волі й витривалість. Підготовка до змагань вимагає жертв - це й травми, і сльози й, звичайно ж, величезна праця. Як правило, уже в 14-16 років багатьом спортсменам доводиться розставатися з гімнастикою або переходити в спортивний балет. Лише деякі гімнастки продовжують спортивну кар'єру до 20-22 років. Якщо порівнювати зі спортивною гімнастикою, то художня - більш доступний і безпечний вид спорту. Однак пред'являються дуже високі вимоги до зовнішнього вигляду спортсменів. Зовсім недавно художня гімнастика стала трансформуватися в аеробіку й фітнес, тому багато дівчат можуть продовжити своє життя в спорті. У спортивній аеробіці більшість учасниць із колишніх гімнасток. Художня гімнастика розбудовує гнучкість, спритність, витривалість, дисциплінує людину, удосконалює його тіло, учить володіти їм красиво й граціозно рухатися, зміцнює почуття впевненості в собі, що дуже важливо в сьогоднішньому світі. Разом з тим не можна не відзначити й той факт, що художня гімнастика, точніше оцінка результатів виступів, річ украй суб'єктивна. Не раз виникали серйозні скандали й навіть дискваліфікації суддів із за нерівноцінного відношення до спортсменів. Один з найгучніших інцидентів відбувся на на європейській першості в Сарагосі в 2000 р. (див. статтю присвячену Олені Вітриченко). Через цей неодноразово піднімалися питання про зміну процедури суддівства (подібно тому як це зараз відбувається у фігурнім катанні) або навіть про видалення цього виду спорту з олімпійської програми. Крім того художню гімнастику не обійшла стороною проблема допінгових препаратів. Їх ухвалюють, звичайно ж, не для підвищення витривалості або збільшення м'язової маси. Основна проблема гімнасток - зайва вага. Тому основні застосовувані препарати - сечогінні засоби. Які, у свою чергу, заборонені антидопінговим комітетом.
У квітні 1941 року, був організований і проведений випускниками й учителями школи, перший чемпіонат Ленінграда по художній гімнастиці. В 40е роки розвиття художньої гімнастики, так само як і всього радянського спорту практично зупинилося через Велику Вітчизняну Війну. І лише в 1948 році, уже після війни пройшов перший чемпіонат СРСР по художній гімнастиці. В 1945 створена Всесоюзна секція художньої гімнастики перетворена в 1963 у федерацію СРСР. Наприкінці 400х рр. розроблені класифікаційна програма й правила змагань. А далі розвиток цього виду спорту протікав з надзвичайною швидкістю, охоплюючи все більше число юних учасниць. З 1949 щорічно проводяться чемпіонати СРСР, з 1965 - змагання на Кубок СРСР по художній гімнастики, з 1966 - всесоюзні дитячі змагання. Першою чемпіонкою СРСР в 1949 р. у Києві стала Любов Денисова (тренер Ю.Шишкарева). И в 1954 році з'являються перші майстри спорту. Гімнастики починають виїжджати за межі СРСР із показовими виступами в Бельгію, Францію, ФРН, Чехославакію, Югославію. Після чого художня гімнастика була визнана Міжнародною федерацією гімнастики видом спорту. І вже в 1960 році в Софії проводиться перша офіційна міжнародна зустріч: Болгарія - СРСР - Чехославакія, а через 3 року 7-8 грудня 1963г у Будапешті проходить перші офіційні міжнародні змагання, названі Кубком Європи. Підводячи підсумки було виявлено, що участь ухвалювали гімнастки не тільки з Європи, і тоді було ухвалене рішення вважати ці змагання першим чемпіонатом миру, а його переможницю – москвичку Людмилу Савинкову - першою чемпіонкою миру по художній гімнастиці. У Будапешті змагання проводилися за правилами, прийнятим у СРСР, але тільки по довільній програмі. В 1967 р. у світовій художній гімнастиці з'являється принципово новий командний вид - змагання із групових вправ. В 1967 р. у Копенгагені відбувся перший чемпіонат світу із групових вправ. Тоді ж радянська команда завоювала золоті медалі. З 1978 року проводяться чемпіонати Європи. У Мадриді, радянська гімнастка Галима Шугурова, стає власницею Європейської корони. У період з 1963 р. по 1991 р.чемпіонати миру проводилися раз у два роки по непарних роках,а по парних роках, починаючи з 1978 по 1992 р., проводилися чемпіонати Європи. З 1992 р. чемпіонати миру і Європи проводяться щорічно.
1980г - став для художньої гімнастики поворотним, після завершення Олімпійських ігор у Москві, на конгресі МОК було ухвалене рішення про включення цього виду спорту в програму Олімпійських ігор. Олімпійська ж історія художньої гімнастики починається в 1984 році коли перше Олімпійське золото завоювала в Лос-Анжелесе канадка Лорі Фанг. Порівняно посередня гімнастка стає Олімпійською чемпіонкою т. до у виступах не брали участь провідні гімнастки СРСР і Болгарії. Через чотири роки олімпійською чемпіонкою в Сеулі стала Марина Лобач, Олександра Тимошенко здобула перемогу в Барселоні, в Атлантові - Катерина Серебрянська, у Сіднеї- Юлія Барсукова, в Афінах - Алина Кабаева. Починаючи з Олімпійських Ігор в Атлантові художня гімнастика була представлена повністю двома розділами: змаганнями в індивідуальних і групових вправах.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.
Художня гімнастика — вид спорту, виконання під музику різних гімнастичних і танцювальних вправ без предмета, а також із предметом (скакалка, обруч, м'яч, булави, стрічка). Останнім часом виступу без предмета не проводяться на змаганнях світового класу. 
