Художня гімнастика — вид спорту, виконання під музику різних гімнастичних і танцювальних вправ без предмета, а також із предметом (скакалка, обруч, м'яч, булави, стрічка). Останнім часом виступу без предмета не проводяться на змаганнях світового класу.
При групових виступах використовуються або одночасно два види предметів (наприклад - обручі й м'ячі) або один вид (п'ять м'ячів, п'ять пар булав). Переможці визначаються в багатоборство, в окремих видах і груповому вправах. Виступу з недавнього часу оцінюються по 20нбальній системі. Один із самих видовищних і витончених видів спорту. У СРСР художня гімнастика як вид спорту виникла й сформувалася в 40е рр. З 1984 р. – олімпійський вид спорту. Донедавна, винятково жіночий вид спорту, однак з кінця 20-го століття, завдяки зусиллям японських гімнастів, сталі проводитися змагання й між чоловіками.
Історія Художня гімнастика порівняно молодий вид спорту. Своєю появою він зобов'язаний метрам балету прославленого мариїнського театру. За порівняно невеликий строк свого існування цей вид спорту завоював Світову вдячність і має численних шанувальників у всіх куточках земної кулі. Цінителі жіночої краси й добірності були за всіх часів. Так в 1913 році в Ленінградському інституті фізичної культури імені П. Ф. Лесгафта була відкрита вища школа художнього руху. Першими педагогами її стали Роза Варшавська, Олена Горлова, Анастасія Невинська, Олександра Семенова-Найпак. Усі ці викладачі до приходу у ВШХГ мали свій досвід у роботі з викладання : " естетичної гімнастики" - Франсуа Дельсарта, " ритмічної гімнастики" - Эміля Жака дель-Кроза, " танцювальної гімнастики" - Жоржа Деміні й "вільного танцю" - Айседори Дункан. Злиття воєдино всіх цих напрямків гімнастики сприяло появі цього витонченого виду спорту.
Система оцінок Міжнародна федерація гімнастики в 2001, 2003 і 2005 роках міняла технічний регламент для того щоб підкреслити технічні елементи й зменшити суб`єктивність оцінок. До 2001 року оцінка виставлялася по 100і бальній шкалі, що було змінено на 300і бальну шкалу в 2003 і на 200і бальну шкалу в 2005.
Перші кроки в художній гімнастиці бажані в дуже юному віці - в 6-7 років, і навіть ще раніше; так як організм дитини більш сприятливий до розвитку гнучкості, координації й швидкості рухів. Головні якості гімнаста це сила волі й витривалість. Підготовка до змагань вимагає жертв - це й травми, і сльози й, звичайно ж, величезна праця. Як правило, уже в 14-16 років багатьом спортсменам доводиться розставатися з гімнастикою або переходити в спортивний балет. Лише деякі гімнастки продовжують спортивну кар'єру до 20-22 років. Якщо порівнювати зі спортивною гімнастикою, то художня - більш доступний і безпечний вид спорту. Однак пред'являються дуже високі вимоги до зовнішнього вигляду спортсменів. Зовсім недавно художня гімнастика стала трансформуватися в аеробіку й фітнес, тому багато дівчат можуть продовжити своє життя в спорті. У спортивній аеробіці більшість учасниць із колишніх гімнасток. Художня гімнастика розбудовує гнучкість, спритність, витривалість, дисциплінує людину, удосконалює його тіло, учить володіти їм красиво й граціозно рухатися, зміцнює почуття впевненості в собі, що дуже важливо в сьогоднішньому світі. Разом з тим не можна не відзначити й той факт, що художня гімнастика, точніше оцінка результатів виступів, річ украй суб'єктивна. Не раз виникали серйозні скандали й навіть дискваліфікації суддів із за нерівноцінного відношення до спортсменів. Один з найгучніших інцидентів відбувся на на європейській першості в Сарагосі в 2000 р. (див. статтю присвячену Олені Вітриченко). Через цей неодноразово піднімалися питання про зміну процедури суддівства (подібно тому як це зараз відбувається у фігурнім катанні) або навіть про видалення цього виду спорту з олімпійської програми. Крім того художню гімнастику не обійшла стороною проблема допінгових препаратів. Їх ухвалюють, звичайно ж, не для підвищення витривалості або збільшення м'язової маси. Основна проблема гімнасток - зайва вага. Тому основні застосовувані препарати - сечогінні засоби. Які, у свою чергу, заборонені антидопінговим комітетом.
У квітні 1941 року, був організований і проведений випускниками й учителями школи, перший чемпіонат Ленінграда по художній гімнастиці. В 40е роки розвиття художньої гімнастики, так само як і всього радянського спорту практично зупинилося через Велику Вітчизняну Війну. І лише в 1948 році, уже після війни пройшов перший чемпіонат СРСР по художній гімнастиці. В 1945 створена Всесоюзна секція художньої гімнастики перетворена в 1963 у федерацію СРСР. Наприкінці 400х рр. розроблені класифікаційна програма й правила змагань. А далі розвиток цього виду спорту протікав з надзвичайною швидкістю, охоплюючи все більше число юних учасниць. З 1949 щорічно проводяться чемпіонати СРСР, з 1965 - змагання на Кубок СРСР по художній гімнастики, з 1966 - всесоюзні дитячі змагання. Першою чемпіонкою СРСР в 1949 р. у Києві стала Любов Денисова (тренер Ю.Шишкарева). И в 1954 році з'являються перші майстри спорту. Гімнастики починають виїжджати за межі СРСР із показовими виступами в Бельгію, Францію, ФРН, Чехославакію, Югославію. Після чого художня гімнастика була визнана Міжнародною федерацією гімнастики видом спорту. І вже в 1960 році в Софії проводиться перша офіційна міжнародна зустріч: Болгарія - СРСР - Чехославакія, а через 3 року 7-8 грудня 1963г у Будапешті проходить перші офіційні міжнародні змагання, названі Кубком Європи. Підводячи підсумки було виявлено, що участь ухвалювали гімнастки не тільки з Європи, і тоді було ухвалене рішення вважати ці змагання першим чемпіонатом миру, а його переможницю – москвичку Людмилу Савинкову - першою чемпіонкою миру по художній гімнастиці. У Будапешті змагання проводилися за правилами, прийнятим у СРСР, але тільки по довільній програмі. В 1967 р. у світовій художній гімнастиці з'являється принципово новий командний вид - змагання із групових вправ. В 1967 р. у Копенгагені відбувся перший чемпіонат світу із групових вправ. Тоді ж радянська команда завоювала золоті медалі. З 1978 року проводяться чемпіонати Європи. У Мадриді, радянська гімнастка Галима Шугурова, стає власницею Європейської корони. У період з 1963 р. по 1991 р.чемпіонати миру проводилися раз у два роки по непарних роках,а по парних роках, починаючи з 1978 по 1992 р., проводилися чемпіонати Європи. З 1992 р. чемпіонати миру і Європи проводяться щорічно.
1980г - став для художньої гімнастики поворотним, після завершення Олімпійських ігор у Москві, на конгресі МОК було ухвалене рішення про включення цього виду спорту в програму Олімпійських ігор. Олімпійська ж історія художньої гімнастики починається в 1984 році коли перше Олімпійське золото завоювала в Лос-Анжелесе канадка Лорі Фанг. Порівняно посередня гімнастка стає Олімпійською чемпіонкою т. до у виступах не брали участь провідні гімнастки СРСР і Болгарії. Через чотири роки олімпійською чемпіонкою в Сеулі стала Марина Лобач, Олександра Тимошенко здобула перемогу в Барселоні, в Атлантові - Катерина Серебрянська, у Сіднеї- Юлія Барсукова, в Афінах - Алина Кабаева. Починаючи з Олімпійських Ігор в Атлантові художня гімнастика була представлена повністю двома розділами: змаганнями в індивідуальних і групових вправах.
"Депортація або екстрадиція злочинців, кримінальних авторитетів або осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України, не належить ні до меж компетенції Управління державної охорони України, ні до моїх повноважень, як його начальника", – заявив він.
За попередньою інформацією, подія сталась у результаті необережного поводження з пічним обладнанням в одній із в/ч, яка виконує бойові завдання на Донецькому напрямку.
Прокуратура мала право розслідувати злочини, підслідні Державному бюро розслідувань, не довше 5 років від дня набрання чинності нового УПК (19 листопада).
Кучма заявляє про неприпустимість революції, Жванія виходить з "Нашої України", Тимошенко посміялася з жартів Путіна над Ющенком та Саакашвілі, політики ЄС очікують з боку Януковича зриву підписання Угоди про асоціацію...
Художня гімнастика — вид спорту, виконання під музику різних гімнастичних і танцювальних вправ без предмета, а також із предметом (скакалка, обруч, м'яч, булави, стрічка). Останнім часом виступу без предмета не проводяться на змаганнях світового класу. 
