Про те, що таке загартовування, чи навряд потрібне розповідати. Багато, бажаючи «нарешті зайнятися собою», включають його у свої плани, поряд з гімнастикою, прогулянками або ще якимось активним відпочинком. «Усі, починаю завтра» – і це дійсно відбувається.
Але незабаром первісний ентузіазм кудись подінеться. Немає часу, перехотілося, забув і так далі. Із чого б це?
Відповідь простій – щоб якась справа стала звичкою, потрібно включити його у свій розпорядок дня. Тобто, розв'язавши загартовуватися щодня, варто визначити, коли саме. У більшості випадків це заняття гарне «впише» ранком. Часу на нього піде небагато, у межах 10 хвилин. По робочих днях можна встигнути навіть швидше, а у вихідні, навпаки, продовжити задоволення... Розповім про те, що перевірене особистим досвідом і може придатися ще комусь.
Ранок на свіжім повітрі
Настав час вставати, уже зовсім пора... Піднялися? Тепер підемо на балкон в одних плавках (або купальнику) – ми ж зібралися «прохлаждаться». Скільки там на термометрі? Якщо зараз червень, липень або серпень, то чи навряд нижче +10, навіть раннім ранком. Іншими словами, не так вуж і холодно. Тому влітку почати легко, головне – продовжувати щодня, при будь-якій погоді.
Восени температура помітно знизиться, а звичка до «повітряних ванн» уже виникне. Якщо ж перший раз довівся на зиму, то враження будуть куди сильніше. Під ковдрою було тепло, а на балконі – зовсім навпаки. Особливо якщо стояти босоніж у заметі, який встигнув вирости за ніч, і ловити сніжинки, що пролітають, почуваючи їх усім тілом...
Звичайно, такий початок може здатися надмірним. Але побоюватися тут однаково нема чого. Почати загартовуватися можна в будь-яку погоду, вибираючи тільки тривалість «купання» у холоднім повітрі. Для першого разу вистачить і півхвилини, щоб не перестаратися. Вийшли, постояли, повернулися... Після повернення в кімнату відразу здасться, що в ній пекуче. Хоча температура там звичайна.
Після зарядки
Для повноцінної зарядки ранками найчастіше немає часу. Але її можна хоча б позначити, виконавши одне або дві вправи. Зробили, розігрілися? А тепер – у ванну. Відкриваємо холодну воду, наповнюємо цебро й перекидаємо його на плечі... Відчуття досить сильні, особливо якщо взимку та ще з незвички. А переохолодитися неможливо, адже все відбувається дуже швидко.
Замість обливання можна вставати й під душ. Це, звичайно, буде простіше, але сила впливу збільшиться. Тобто з-під холодних струменів відразу захочеться вискочити. Виходить, уже досить, більше поки й не треба. Якщо загартовуватися майже щодня й не кидати почата справа, то тривалість збільшиться сама собою. І коли влітку знову відключать гарячу воду, це хвилювати вже не буде.
Для майбутніх «моржів»
Тим, хто зібрався купатися в ополонці (на Водохрещення або просто так), легше всього почати з холодної ванни. Приступати до цього заняття зручно влітку, коли з-під крана тече вода з температурою близько 20 градусів. У ріках, озерах або ставках вона приблизно така ж. Зануритися в цю пору року зовсім нескладно. Восени вода стане холодніше, а до зими там буде вже +5. Привыкнув до домашнього купання, буде легко зайти в ополонку.
Якщо ж зараз не літо, то буде спокійніше почати з обливання або душу. Цим коштує позаниматься тижня дві-три, а своє перше купання зробити зовсім коротким. Можна уявити собі, яким воно буде: наповнюємо ванну холодною водою й крокуємо в неї, а потім занурюємо... Ой! І відразу ж вилазимо.
Ухвалювати холодну ванну краще не щодня, а з деякими паузами. Якщо купатися один раз у три-чотири дні або тільки по вихідним, для початківців це буде якраз. Довго лежати в холодній воді теж ні до чого, куди важливіше регулярність. Пройде зовсім небагато часу – і подібний «екстрим» стане звичайною справою. Загартовуватися можна дуже по-різному. Способів придумане вже багато, і якщо якийсь не підійшов – можна спробувати нові. Деякі з них будуть гарні влітку або в міжсезоння. Наприклад, біг у легкому одязі. Або ходіння босоніж, яке теж загартовує. А от зарядку на вулиці можна робити в будь-який час і при будь-якій погоді.
Окружний адмінсуд Києва вирішив прибрати зі списку люстрованих Миколу Чинчина, який у часи Майдану керував Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ.